Розділ 3. ЛОГІСТИКА У СФЕРІ РОЗПОДІЛУ, ЗБЕРІГАННЯ І ПРОДАЖУ ТОВАРІВ

У приватному секторі споживач формує попит на продукцію виробника, який виступає як постачальник. Він домовляється з транспортними агентствами про переміщення сировинних матеріалів на підприємство, а готової продукції — з підприємств на ринки.

Матеріальний потік у сфері розподілу має форму готової продукції. Залежно від суб'єктів економічних відносин, що беруть участь у доведенні ресурсів до споживачів, потік готової продукції може бути представлений як товарний чи як вантажний (на транспорті).

Сфера розподілу і сфера закупівель здебільшого накладаються одна на одну. Ставлення до матеріального потоку та пов'язаних із ним логістичних робіт і операцій залежить від позиції суб'єкта економічних відносин.

Якщо розглядати вихідні Й кінцеві ланки матеріалопотоків, то для одних суб'єктів логістичні операції є системами збуту, а для інших — матеріально-технічного забезпечення (закупівель). Цей дуалізм, з одного боку, спрощує, а з іншого — ускладнює процес керування матеріальними потоками. Так, багато логістичної роботи й операцій виконуються в обох сферах, тому значна частина прийомів і методів керування потоковими процесами прийнятна як у сфері матеріально-технічного забезпечення, так і в сфері розподілу товарної продукції. Однак об'єктивна протилежність інтересів продуцентів, споживачів, а також торговельних, транспортних та інших посередників визначає особливості логістичного керування залежно від положення того чи іншого елемента логістичної системи стосовно до інших.

У сфері розподілу не створюються нові матеріальні цінності, а виконуються конкретні та комплексні форми діяльності, що виступають як послуги. Таким чином, сфера розподілу — виробник послуг, які є товаром. Основний прояв специфічності виражається в нематеріальності створюваної продукції.

Оскільки велика частина матеріальних продуктів проходить через сферу розподілу, то відбувається з'єднання матеріального і нематеріального продуктів. У результаті на товарному ринку з'являється не стільки матеріальний товар, скільки унікальна модель пропозиції — товар-послуга. Таким чином, матеріальний потік на всіх етапах свого руху є предметом праці учасників логістичного процесу, а сама праця має продуктивний характер.

Перш ніж підійти до фізичного розподілу готової продукції, продуценту необхідно виконати таку роботу:

— визначити логістичні цілі, що відповідають обраній підприємством стратегії на ринку;

— формалізувати й ідентифікувати цілі логістичного обслуговування. Тобто визначити конкретні параметри і показники логістичного обслуговування стосовно кожного суб'єкта логістичної системи;

— розробити альтернативні варіанти карт логістичних ланцюгів на основі одержання замовлень на товарну продукцію;

— виявити і скоординувати взаємозв'язок між логістичними діями підприємства (фірми) та іншими сферами виробничо-господарської діяльності;

— визначити роль і ступінь впливу зовнішніх факторів ринкового середовища;

— передбачити виникнення незапланованих ситуацій і розробити комплекс заходів відбудовного характеру.

Слід зазначити, що планування фізичного розподілу і переміщення готової продукції, трансформації відповідних товарних (вантажних) потоків тісно пов'язане з процесом маркетингу (у першу чергу, зі створенням системи просування товару на цільовому ринку і з технологіями збуту готової продукції). А планування і керування маркетингом на підприємстві тісно пов'язане з процесами планування виробництва і керування ним, тому що виробництво не є самоціллю, а спрямоване на задоволення конкретного попиту на ринку.

Таким чином, виробництво, маркетинг і логістика є суміжними сторонами багатогранного єдиного процесу виробничо-комерційної діяльності, тому їхнє планування і керування має здійснюватися в нерозривній єдності.

Плани маркетингу і логістики формуються в тісному зв'язку з планом виробництва в кількісному й асортиментному вираженні, з розбивкою за тимчасовими періодами на основі укладених договорів на постачання продукції. У маркетингу, виробництві й логістиці визначаються і забезпечуються відповідні пріоритети портфеля замовлень. У ринкових умовах виконання договірних зобов'язань, вираженням яких є доставка точно в строк із мінімальними витратами, є одним з основних критеріїв оцінки діяльності підприємства і головним критерієм ефективності логістичної системи.

Мінімальні витрати не слід розуміти буквально. Якщо постачальник поставить перед собою цю мету, то взагалі може відмовитися від виконання функції доставки, запропонувавши одержувачу скористатися правом самовивезення. Але в цьому випадку велика ймовірність утрати замовників. Проте якщо постачальник зведе до мінімуму витрати покупця з доставки продукції" то весь тягар витрат ляже на продуцента, який не погоджується з інтересами останнього.

У зв'язку з цим необхідно зробити уточнення. Під мінімальними витратами на розподільну логістику розуміються сукупні витрати всіх учасників логістичного процесу, які зведено до мінімуму за дотримання визначеної якості комплексу послуг із доставки товарної продукції від джерела генерації товарних (вантажних) потоків до місця призначення.

Важливо підкреслити, що, формуючи систему розподільної логістики, необхідно враховувати її інтегрувальну для більшості виробничо-комерційних функцій роль. При недотриманні договірних зобов'язань із доставки продукції постачальник, як мінімум, має економічну відповідальність — відшкодовує у встановленому порядку збиток, нанесений замовнику. Але, крім того, втрачається довіра з боку ділових партнерів, падає імідж, знижується конкурентоспроможність підприємства.

Основний комплексний показник у розглянутій галузі — портфель замовлень. Він є сукупністю замовлень споживачів (покупців), наявних на визначену дату. Цей показник використовується як у мікро-, так і в макрологістиці.