Розділ 6. ОРГАНІЗАЦІЯ ПОСЕРЕДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ТОВАРНОМУ РИНКУ

3. Метод оптового продажу товарів шляхом посилочних операцій застосовується при постачаннях дрібних партій товарів в найкоротші терміни і розрахований на покупців, розташованих на значній відстані від складу оптового підприємства.

4. В оптовій торгівлі все більшого поширення набуває метод продажу товарів через роз’їзних торгових агентів, які регулярно відвідують покупців з метою ознайомлення їх з асортиментом і формування замовлень на постачання товарів в найкоротші терміни. Діяльність торгових агентів дозволяє формувати купівельний попит; сприяє зміні структури споживання, розширенню ринків збуту, зростанню рентабельності торговельного підприємства.

5. Оптовий продаж товарів за контрактами здійснюється при великих масштабах діяльності оптових торговельних підприємств у таких сферах, як виробництво і будівництво. Укладення контрактів особливо вигідне для оптових торговельних підприємств, оскільки сприяє збільшенню оптового обороту і зменшенню витрат на зберігання.

6.3. Кооперація в оптовій торгівлі

6.4. Характеристика договірних взаємовідносин між виробниками й оптовими посередниками

Для здійснення господарської та виробничої діяльності підприємства вступають в економічні та фінансові відносини з широким колом організацій. Кожен підприємець зацікавлений у встановленні найбільш ефективних форм партнерських зв’язків.

Посередницькі операції займають істотне місце в господарській діяльності підприємств, що пов’язано з цілою низкою обставин як юридичного, так і економічного характеру.

1. Розвиток спеціалізації призвів до того, що у цілому ряді випадків залучення посередника обходиться суб’єкту підприємницької діяльності дешевше, ніж виконання тих же функцій власними силами.

2. Об’єктивна необхідність у залученні посередників для здійснення тих чи інших операцій може бути пов’язана з наявністю у них стабільних контактів з виробниками або покупцями товару, що сприяє гарантованому та надійному виконанню зобов’язань сторонами договору.

3. Існують ситуації, коли залучення посередника обумовлене чисто юридичними причинами і є обов’язковим відповідно до вимог законодавства.

4. Залучення посередника дозволяє перекласти на нього частину комерційних ризиків, що знижує можливі втрати.

5. Операції із залученням посередників у ряді випадків є виправданими з точки зору оподаткування.

У широкому значенні слова під посередництвом розуміється діяльність, що забезпечує встановлення та реалізацію господарських зв’язків між виробниками і споживачами товарів, робіт і послуг. У цьому розумінні під визначення посередництва підпадає вся торговельна діяльність. Такий підхід характерний, перш за все, для маркетингу, в лі ому господарська діяльність розглядається під кутом зору задоволення потреб споживача.

У вужчому значенні до посередництва відносять діяльність, при якій один суб’єкт підприємницької діяльності (посередник) за дорученням, в інтересах і за рахунок іншого суб’єкта (замовника) здійснює певні юридичні або фактичні дії з третіми особами, зокрема забезпечує укладення і реалізацію господарських договорів між ними.

Посередницькі договори в більшості випадків укладаються за ініціативою замовника, проте в деяких випадках ініціатором здійснення посередницьких операцій може виступати посередник (наприклад, лізингодавець в договорі лізингу).

Форми здійснення посередницьких операцій визначаються видом і характером договору, що укладається.

Одним з найбільш поширених видії договорів, у рамках яких здійснюється посередницька діяльність, є договір комісії. Особливості його висновку, істотні умови, а також права та обов’язки партнерів за таким договором закріплені у розділі 38 Цивільного кодексу України (ЦКУ).

Згідно зі ст. 395 ЦКУ, »за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за винагороду зробити одну або декілька операцій від свого імені за рахунок комітента».

Контрагентами в комісійних операціях виступають комітент і комісіонер. Посередником комісіонер є тільки для комітента. Для третьої особи комісіонер є стороною контракту купівлі-продажу, тобто продавцем, якщо комісіонеру доручено що-небудь продати, або покупцем, якщо комітент доручає комісіонеру що-небудь купити. Договір комісії передбачає перехід права власності тільки від комітента до третьої особи (продаж) або від третьої особи до комітента (покупка). Тому всі ризики, пов’язані зі псуванням або випадковою загибеллю, лежать на комітенті, якщо немає іншої домовленості сторін. Проте комісіонер відповідає перед комітентом за втрату або ушкодження майна останнього, яке знаходиться у нього, якщо не доведе, що втрата або ушкодження відбулися не з його вини.

Майно комітента, що знаходиться у комісіонера, може бути застраховано останнім, але відповідальність за відсутність договору страхування виникає у комісіонера тільки в тому випадку, якщо в договорі комісії є пряма вказівка комісіонеру застрахувати це майно.