Розділ 4. МАКРООРГАНІЗАЦІЯ ОПТОВОЇ ТОРГІВЛІ

Консигнатори (різновид комісіонерів) - надають послуги суб’єктам товарного ринку, які займаються зовнішньоторговельною діяльністю. При цьому власник товарів (консигнант) передає їх консигнатору для продажу зі складу останнього, тобто надає товар у розпорядження консигнатора на певний час для реалізації. Договором консигнації визначаються асортимент, кількість, якість, мінімальна ціна продукції, що реалізується, територія, на якій вона може продаватися.

Консигнатор по суті справи є комісіонером із зовнішньоторговельних операцій, з тією лише різницею, що здійснює продаж товару за ціною, встановленою консигнантом.

Важливе значення в діяльності консигнатора має поворотність непроданого товару, яка є не що інше як додаткова відповідальність консигнатора, узгоджена обома сторонами. Консигнація буває:

1) поворотна - непроданий товар повністю повертається власнику;

2) частково поворотна - власнику повертається певна частина непроданого товару;

3) безповоротна - консигнатор купує весь непроданий товар.

На практиці до послуг консигнаторів вдаються при експорті товарів широкого вжитку (автомобілів, холодильників, меблів та ін.), а також машин, устаткування, запасних частин, вузлів, коли хочуть використовувати сприятливу кон’юнктуру міжнародного ринку, чинник часу або постачання обумовлюється обставинами, що склалися в комерційно-господарській діяльності суб’єкта товарного ринку.

Агент (від латин, agenlis - діючий) - здійснює дії на товарному ринку, пов’язані з продажем або купівлею товару за рахунок і від імені поручителя на певній території. Сприяючи здійсненню торгової операції, агент сам не стає власником товару навіть тимчасово.

Розрізняють наступні типи агентів:

1) агенти виробників - звичайно працюють на декілька підприємств, що виробляють товарну продукцію, володіють правом збуту конкретної продукції на певній території, мають справу із взаємодоповнюючими, неконкурентними товарами. Такі посередники достатньо обізнані щодо асортименту товарної продукції кожного виробника, володіють інформацією про кон’юнктуру ринку, мають широкі контакти з іншими посередниками, споживачами, маркетинговими й інформаційними центрами, рекламними, страховими, митними та іншими організаціями. Співпрацюють з такими агентами як середні і малі підприємства, не зацікавлені в тому, щоб утримувати власний збутовий апарат, так і великі фірми, які прагнуть проникнути на нові ринки збуту і розширити коло потенційних покупців;

2) агенти збутові - мають комерційно-господарські взаємовідносини з середніми і малими підприємствами, займаються реалізацією всієї товарної продукції, що виготовляється ними. Вони замінюють собою торговельно-збутовий апарат підприємства-виробника і ведуть роботу за цінами, обсягом і асортиментом постачань, маркетингом, раціоналізацією господарських зв’язків, рухом товару та ін. Діяльність таких агентів звичайно територіально не обмежена.

Брокер (від англ. broke - комісіонер) - посередник на товарному ринку, основний обов’язок якого - зведення контрагентів на товарній біржі.

Брокер - фізична особа, зареєстрована на товарній біржі як підприємець, що має договірні відносини з брокерською організацією. Це чистий посередник, що не має в своєму розпорядженні товару навіть тимчасово, і не має серйозних повноважень самостійно вести торгові операції без доручення клієнтів. Брокер не може виступати в ролі покупця або продавця товарів; не є представником сторін в операції; не перебуває в договірних відносинах ні з продавцем, ні з покупцем, а діє на основі їх окремих доручень; одержує винагороду у вигляді комісійних.

Брокер повинен бути фахівцем з кон’юнктури ринку, детально знати конкретний ринок, відчувати психологію продавців і покупців, володіти специфікою реалізації різних видів товарів, а також юридичними правилами і прийомами висновку торгових операцій.

4.3. Зарубіжний досвід організації оптово-посередницької діяльності на товарному ринку

У розвинених країнах збут значної маси товарної продукції проводиться через оптово-посередницькі структури, оскільки виробникам товарів, особливо дрібним і середнім, часто вигідніше користуватися їх послугами, ніж вкладати засоби в створення власних збутових каналів. За останні 20 років частка оптово-посередницьких ланок в реалізації товарів в західних країнах збільшилася з 25 до 40-45%. При цьому, якщо в Англії через оптово-посередницькі ланки проходить близько 25% роздрібного товарообігу, то в США - 50%.

Для розвитку системи посередницьких організацій розвинених країн характерні три обставини:

1. Це відносно швидкий процес формування її в сучасному вигляді, початок якого належить приблизно до середини 70-х років. Ще трохи більше ніж ЗО років тому зарубіжні фахівці з маркетингу передбачали, що оптові фірми повинні зникнути зі сцени суспільного життя. Але всупереч цим прогнозам вони змогли не тільки відстояти своє місце »під сонцем», але і зміцнити свої позиції настільки, що стали відігравати важливу роль в економіці.

На думку зарубіжних економістів, оптові фірми змогли вижити завдяки тому, що в умовах сучасної науково-технічної революції вони зуміли перебудувати свою діяльність, пристосуватися до нових умов господарювання, взяти на себе функції обслуговування як фірм-виробників, так і роздрібних компаній, »вписатися» в економічний механізм, встановити нові форми зв’язків з промисловістю і роздрібною торгівлею. Тенденція до розширення обсягу послуг, що надаються оптовою торгівлею, істотно посилилася у 80-і роки.

Сьогодні продовжується процес диверсифікації торгових функцій оптової ланки - все більша кількість оптових фірм не обмежують свою діяльність лише основними операціями, а набувають промислових підприємств, створюють у себе виробничі філіали, а також активно вторгаються в роздрібну торгівлю.