Розділ 12. ЛІЗИНГ

12.3. Правові аспекти й економічні основи лізингової діяльності

Відносини лізингодавця, лізингоотримувача та постачальника обумовлюють специфіку правового регулювання лізингу. Особлива увага в договорах приділяється формулюванню взаємних прав і обов’язків сторін. На практиці операція фінансового лізингу може бути оформлена як двома, так і одним документом, що зв’язує всіх його учасників. Взаємовідносини між постачальником і лізингодавцем (лізинговою фірмою), як правило, не створюють труднощів з точки зору їх правового регулювання (оскільки вони побудовані на договорі про купівлю-продаж).

Особливе значення надається регулюванню відносин між лізингодавцем і лізингоотримувачем.

Договір лізингу полягає у формі багатосторонньої угоди за участю лізингодавця, лізингоотримувача, продавця об’єкта лізингу або двосторонньої угоди між лізингодавцем і лізингоотримувачем. Договір лізингу повинен бути укладений у письмовій формі.

Істотними умовами договору лізингу є:

1) найменування сторін;

2) об’єкт лізингу (склад і вартість майна), умови і терміни його постачання;

3) термін, на який укладається договір лізингу;

4) розмір, склад і графік сплати лізингових платежів, умови їх перегляду;

5) умови переоцінки вартості об’єкта лізингу;

6) умови повернення об’єктів лізингу у разі банкрутства лізингоотримувача;

7) умови страхування об’єкта лізингу;

8) умови експлуатації та технічного обслуговування, модернізації об’єкта лізингу і надання інформації про його технічний стан;

9) умови реєстрації об’єкта лізингу;

10) умови повернення об’єкта лізингу або його викупу після закінчення дії договору;

11) умови дострокового розірвання договору лізингу;

12) умови надання відомостей про фінансовий стан лізингоотримувача;

13) відповідальність сторін;

14) дата і місце укладення договору.

Лізингодавець має право: