Розділ 12. МІЖНАРОДНА ЛОГІСТИКА

Канада й США мають розвинену логістичну інфраструктуру. В Північній Америці пропонується широкий вибір провайдерів транспортних послуг з усіх видів транспорту, сучасних обладнаних складських приміщень й додаткових послуг. Започаткувавши кілька десятиліть назад використання IT-технологій для підтримки логістичної діяльності, цей континент й тепер залишається найбільшим їх користувачем у світі. Позитивний вплив на логістичну діяльність спричинило укладання Північноамериканської угоди про вільну торгівлю між Канадою, США та Мексикою (NAFTA).

У міжнародних поставках країн Південної Америки провідна роль належить океанському транспорту. З розширенням експорту зі США в цьому регіоні з'явилося більше ліній судноплавства, що забезпечують сполучення з Латинською Америкою. Однак логістична діяльність в регіоні утруднена такими факторами, як протекціоністські імпортні мита, високі транспортні тарифи на внутрішні перевезення, слабка конкуренція.

Розвиток азійського регіону відбувається високими темпами, сприяючи розвитку міжнародної логістики. Якщо ще двадцять років тому на ринку логістичних послуг Азійсько-Тихоокеанського регіону домінували індустріально розвинені країни — Японія, Австралія, Південна Корея, Тайвань та Сінгапур, то нині перші місця займають Китай та Індія. До цієї групи можна додати ще кілька швидкозростаючих країн з експортно-орієнтованою економікою — Малайзію, Філіппіни, Таїланд й Індонезію, які завдяки дешевій та відносно кваліфікованої робочій силі досягли значних обсягів торгівлі з Японією, Південною Кореєю й Китаєм. Азійсько-Тихоокеанський регіон має досить добре налагоджену логістичну інфраструктуру. Логістичні ринки в Японії, Південній Кореї, Австралії й інших азіатських розвинених країнах є сучасними й надають послуги, аналогічні тим, які підприємство може одержати у Північній Америці й Західній Європі. Великі відстані між країнами служать стимулом для розвитку авіаційних, морських і змішаних вантажоперевезень. Міжпортові торговельні потоки в регіоні сприяють швидкому зростанню обсягів лінійного океанського судноплавства.

Великомасштабні логістичні проекти виконуються в країнах Південно-Західної Азії, зокрема, в державах Персидської Затоки, які займають вигідне транспортно-логістичне положення. В Об'єднаних Арабських Еміратах споруджений найбільший в світі аеропорт, а на його основі сформований один з найбільш сучасних міжнародних логістичних центрів — Дубайське логістичне містечко.

На логістичні ринки країн Європи істотно вплинуло створення ЄЄ. Зміни відбулися за такими напрямками: зростання числа стратегічних союзів; використання аутсорсингу й посередників; розробка панєвропейської транспортної мережі; використання меншого числа розподільних центрів, що обслуговують більші ринкові зони. З розширенням ЄЄ збільшилась частка міжнародних транспортних перевезень. Лідерами європейського логістичного ринку є Німеччина, Нідерланди, Великобританія і Франція. В деяких країнах Східної Європі перевезення вантажів утруднюються через недосконалі процедури митного очищення та погану логістичну інфраструктуру.

В країнах, що розвиваються (країни колишнього СРСР, Африки, деякі країни Східної Європи, Південної Америки, Азії) недостатньо розвинуті транспортна та складська системи, інформаційна підтримка логістики, не вистачає кваліфікованих працівників з логістичного менеджменту. В багатьох країнах зберігається засилля бюрократії державне регулювання, включаючи торговельні обмеження, що заважає росту торгівлі. Ряд зазначених країн, що побудували логістику відповідно до вимог закордонних партнерів, досягти успіху на експортних ринках (Чілі, Колумбія, Кенії).

На думку експертів логістичні ринки України, Білорусі, Росії знаходяться в стадії формування, але мають значний потенціал, для реалізації якого необхідно спрощення процедур торгівлі й вдосконалення транспортного та складського обслуговування .

Логістика в Україні розвивається відповідно до світових тенденцій. Незважаючи на позитивну динаміку, темпи розвитку логістичного ринку в Україні є нижчими порівняно зі світовими темпами розвитку цієї галузі. На вітчизняному логістичному ринку діє приблизно 40 фірм [209]. Більшість з них — це потужні логістичні оператори світового масштабу, а саме: Кюне і Нагель Україна, Рабен Україна, Фіге Україна, Жефко Україна, Шенкер, UPS, TNT, DHL та ін. Поодиноку конкуренцію їм становлять вітчизняні підприємства, такі як УВК ("Українські вантажні кур'єри")., "ТБН Логістик Україна","Рапід", компанії експрес-доставки "Нова Пошта", "Автолюкс", "Гюнсел" та ін. Кон'юнктура ринку перспективна, в той же час спостерігається тенденція посилення конкуренції. Поряд з цим існує дефіцит якісних та недорогих послуг.

Не дивлячись на те, що логістичний ринок України знаходиться на етапі становлення, найкращі перспективи на думку фахівців мають 3РЬ та 4РЬ провайдери, що здатні надавати повний комплекс логістичних послуг.

У структурі українського транспортно-логістичного ринку найбільшу частку становлять транспортно-експедиторські послуги, значно меншу — складування і митно-брокерські послуги і зовсім незначну — управлінська логістика. Розвиток ринку складських послуг приводить до росту обсягу складських приміщень в Україні, однак лише близько 10% пропонованих площ являють собою сучасні складські комплекси. [214].

Процеси на світовому логістичному ринку, представляють значний інтерес для вітчизняних підприємств тому що логістична інфраструктура України пов'язана з багатьма регіонами земної кулі, а численні вітчизняні підприємства беруть активну участь у системі міжнародних економічних відносин. Особливий інтерес для українських підприємців представляє Європейський ринок логістики, що має значний оборот.

12.4. Єврологістика

Єврологістика — це управління логістичними процесами в межах європейського економічного простору, розглядається як важлива складова процесу євроінтеграції, що забезпечує його інфраструктурну основу.

Єврологістика передбачає координацію транспортно-логістичної стратегії країн ЄЄ. Курс на створення єдиної транспортно-логістичної системи знайшов відображення в усіх основних документах ЄЄ, починаючи з Римського договору (1957 p.), як однієї з базових стратегій євроінтеграції.

Єврологістика отримала особливий розвиток наприкінці XX — на початку XXI ст. Формування її концептуального базису представлено в таблиці 12.2 [128].

Концепція європейських транспортних осей передбачала створення осей швидкісних залізниць та осей внутрішніх водних шляхів. Найбільш відомою магістраллю швидкісних поїздів в ЄЄ є лінія "PBKAL-HST" (High Speed Train), що з'єднує міста Париж — Брюссель — Кьольн — Амстердам — Лондон. Осі внутрішніх водних шляхів (або Trans European Inland Waterway Network, TEIWN ) мають велике значення в ЄС, оскільки перевезення ними є дешевшими, безпечними, не забруднюють навколишнє середовище. Ці осі базуються в основному на каналах і ріках Бельгії, Німеччини, Франції, Голландії, Люксембургу.

Таблиця 12. 2. Концептуальний базис єврологістики

Концепція європейських інтермодальних транспортних мостів знайшла реалізацію у схемі дев'яти панєвропейських транспортних коридорів, що була визначена на II панєвропейської конференції з транспорту на Криті в 1994 p., доповнення внесені на III конференції в Хельсинкі в 1997р. Тому ці транспортні коридори також називають критськими коридорами або хельсінкським коридорами (Додаток Е).

Міжнародні транспортні коридори (МТК) — транспортні шляхи, що забезпечують значні обсяги перевезень вантажів і пасажирів у напрямах їх найбільшої концентрації. Панєвропейські транспортні коридори — це система залізничних, автомобільних, водних шляхів у Центральній та Східній Європі [180].

Продовженням європейських є євро-азійські транспортні коридори (EAL-Euro-Asian Links). До них належать трансконтинентальні транспортні коридори (ТКТК): "Балтика — Чорне море" (Гданськ/Гдиня — Одеса Іллічівськ), TRACECA (Європа — Кавказ — Азія), "Європа-Азія" (ЄТК 3 і 5, а далі Знам'янка — Дніпропетровськ — Донецьк —