Розділ 12. МІЖНАРОДНА ЛОГІСТИКА

Відповідно ринок логістичних послуг характеризується перевагою країн Західної Європи, Північної Америки та Азійсько-Тихоокеанського регіону (таблиця 12.1).

Найбільшим ринком транспортно-логістичних послуг залишаються США (23,1% ), на другому місці — європейські країни (19,2%, в тому числі Німеччина — 3,8%). На частку Китаю припадає 14,7%.

У 2012 р. місткість вітчизняного ринку логістичних послуг оцінена експертами на суму 15-17 млрд. дол. США, що знаменує приріст на 5070 % за 5 років, а порівняно із минулим 2011 р. — на 10-15 %. На його розвиток чинить вплив загальна економічна ситуація в країні, інвестиційний клімат, нестабільність законодавства, державна підтримка. Частка контрактної логістики у загальній місткості ринку логістичних послуг, за даними компанії "ЛогістикКонсалт", — 12-20 %, а за даними Європейської асоціації логістики — 9-11 %.

Таблиця 12.1. Порівняння основних показників транспортно-логістичного ринку США, Європи, Китаю і Росії у 2012 р., млрд дол.

Примітка: включаючи послуги з транспортування нафти і газу по трубопроводах Джерело: Armstrong & Associates Inc., PEK.research: www.rbc.ru/reviews

Азійські ринки демонструють найбільш високу динаміку — більше 20% в 2012 p., на тлі скорочення обсягу логістичних послуг в Європі (6%). Експерти вважають, що в перспективі найбільші вантажні потоки рухатимуться по двох міжнародних маршрутах: з Південно-Східної Азії до Північної Америки та з Південно-Східної Азії до Європи.

Ринок логістичних послуг розвивається за рахунок аутсорсингу частини функцій компаній-клієнтів. На логістичний аутсорсинг в 2012 р. передавалось 55% усього обсягу логістичних послуг у вартісному вираженні. Виробники товарів і послуг все більше концентруються на своїх ключових компетенціях, прагнучи непрофільну діяльність передати спеціалізованим компаніям — логістичним провайдерам.

У світовій практиці застосовується така класифікація провайдерів логістичних послуг:

- First Party Logistics. 1PL — це автономна логістика, всі операції виконує сам вантажовласник.

- Second Party Logistics. 2PL — провайдер надає традиційні послуги із транспортування й/або управління складськими приміщеннями.

- Third Party Logistics. 3PL — провайдер розширює функції 2PL оператора за рахунок додаткових послуг: перевантаження, обробка вантажів, а також використання субпідрядників.

- Fourth Party Logistics . 4PL — це управлінська логістика, інтеграція всіх компаній, залучених у ланцюг поставки. 4РЬ-провайдер вирішує завдання, пов'язані із плануванням, управлінням і контролем всіх логістичних процесів компанії-клієнта з урахуванням стратегічних цілей.

- Fifth Party Logistics. 5PL — це управління всіма компонентами, що складають єдиний ланцюг поставки вантажів, за допомогою електронних засобів інформації.

Аналіз тенденцій на західних логістичних ринках показує, що споживачі логістичних послуг потребують від операторів більш широкого та повного набору послуг, намагаючись співпрацювати тільки з одним провайдером в ролі провідного логістичного менеджера [211].

Наслідком цього є фокусування операторів на найбільш зростаючому сегменті — 3PL-логістиці. Сучасною тенденцією в логістиці є трансформація логістичних провайдерів у логістичних інтеграторів, віртуальних надавачів логістичних послуг. В Україні ж найбільше 2PL-провайдерів, що надають традиційні послуги з транспортування й складування.

Світовий ринок логістичних послуг дуже фрагментований. На ньому діють десятки тис. компаній, переважна частина з яких відносно невеликі по розміру. На частку 30 найбільших компаній, що домінують на національних і міжнародних ринках, припадає близько третини обсягу продажів. Провідні логістичні компанії світу: DHL ((Німеччина), UPS (США), FedEx (США), ТЖ(Нідерланди), Kuehne & Nagel (Швейцарія), FM- Logistics (Франція), Schenker (Німеччина) , A.P. Moller-Maersk (Данія), Nippon Express (Японія), Panalpina (Швейцарія) та ін.. За даними рейтингу "The Journal of Commerce" за 2012 рік Лідерами на світовому ринку логістики є DHL, UPS, FedEx [212].

Глобальні компанії зіштовхуються з різними логістичними обмеженнями й можливостями в різних частинах земної кулі. Всесвітній банк регулярно публікує рейтинг рівня розвитку логістики по всіх країнах світу — індекс доступності логістичних послуг Logistics Performance Index (LPI). Рейтинг складається на базі опитування глобальних логістичних компаній по сукупності таких показників, як робота митниці, швидкість і вартість доставки, затримки при транспортуванні, наявність інфраструктури. Перше місце за підсумками рейтингу 2012 року посів Сінгапур (4,13 балів з 5 можливих, далі ідуть, Гонконг, Фінляндія, Німеччина, Нідерланди. Китай на 26 місці, Польща — на 30, Україна на 66 місці, Росія — на 95 місці з 155 країн [186].

Проблеми, які мають розв'язувати міжнародні логістичні системи, відрізняються в залежності від регіону здійснення операцій. Так, для логістичної діяльності в північноамериканському регіоні характерні: широка географія поставок, переважна потреба в наземних видах транспорту й відносно невеликі обсяги митної документації. З іншого боку, логістичні операції в Європі мають менший географічний масштаб, але пов'язані з подоланням численних політичних, культурних, економічних і мовних бар'єрів. Організація логістичної діяльності в Азійсько-Тихоокеанському регіоні передбачає вантажоперевезення на значні відстані морським або повітряним транспортом. Зрозуміло, що міжнародним логістичним менеджерам необхідно уявляти особливості організації логістичної діяльності різних регіонах світу [24].

Розглянемо особливості деяких регіональних та національних логістичних ринків [24; 131; 213].

В розвинутих країнах наявність потужних центрів логістичних послуг, від лагоджених транспортних систем, сучасних технологій складування та комунікацій, професійно підготовлених працівників значно спрощує працю логістичного менеджера при виході компанії на їх ринки.