Розділ 12. МІЖНАРОДНА ЛОГІСТИКА

1) економічне зростання. Для забезпечення економічного зростання та збільшення прибутку підприємствам необхідно виходити на світові ринки;

2) опора на логістичний ланцюг. Бізнес все більше орієнтується на логістичний ланцюг в цілому, передає міжнародним логістичним посередникам значну частину логістичних функцій (експедирування, транспортування вантажів, ведення документації та ін.);

3) технологічний прогрес. Розвиток засобів зв'язку та інформаційних технологій, робота в режимі реального часу стимулює попит на продукти світового рівня, прискорює обробку міжнародної комерційної документації (замовлення, транспортні і митні документи та ін.), скорочує цикл виконання замовлення. Все це сприяє розширенню господарської діяльності у світовому масштабі;

4) дерегулювання. Процедури дерегулювання, що проводяться багатьма державами, знімають торговельні, митні, транспортні та фінансові бар'єри на шляху потоків капіталу, товарів і інформації через національні кордони;

5) регіоналізація (макрорегіоналізація). Для стимулювання регіональної торгівлі і захисту торговельних партнерів від зовнішньої конкуренції, країни з сусідніх регіонів оформлюють свої економічні зв'язки офіційними міждержавними угодами, наприклад, Європейський Союз, Північноамериканська угода про зону вільної торгівлі (НАФТА), об'єднання країн Південної Америки (МЕРКОСУР), Економічна спільнота держав Західної Африки (ЕКОВАС), Асоціація країн Південно-Східної Азії (АСЕАН), Азійсько-Тихоокеанське економічне співробітництво (APEC), договори про вільну торгівлю на території Європи, Близького Сходу й Африки (регіон EMEA) та ін.

Регіональній інтеграції сприяють подібність політичних систем, національних традицій, користування єдиними сировинними ресурсами, поєднання комунікацій. Всередині регіонів застосовують зниження торговельного мита, зменшення митних обмежень, упровадження єдиних стандартів транспортної документації і спільних систем транспортування і вантажопереробки, що полегшує рух вантажопотоків. Фактори глобалізації та взаємозв'язки між ними наведено на рис.12.3.

Рис. 12.3. Фактори глобалізації та взаємозв'язки між ними [24]

Розрізняють чотири етапи регіональної економічної інтеграції: угода про зону вільної торгівлі, митний союз, спільний ринок та економічний союз, який є вищим етапом інтеграції.

Таким чином, регіоналізацію можна розглядати як процес, що передбачає формування спільного ринкового простору географічно, історично та культурно споріднених країн, який супроводжується: уніфікацією умов економічної діяльності, зниженням взаємних обмежень з метою забезпечення найбільш сприятливих умов для реалізації міжнародного співробітництва. Регіоналізація є формою глобалізації та одночасно суперечить їй, оскільки створює нові обмеження на рух товарів, грошових ресурсів та робочої сили.

Поряд зі сприяючими факторами зберігаються серйозні бар'єри на шляху глобальної логістики, що обумовлені політичними системами, різним економічним і соціальним рівнем розвитку країн, пов'язані із податковою, митною, торговою політикою держав тощо. Найбільш істотними вважають такі бар'єри глобальної логістики [24]:

- особливості ринків і конкуренції;

- фінансові бар'єри;

- бар'єри каналів розподілу.

До ринкових і конкурентних бар'єрів належать обмеження вступу на ринок, важкодоступність інформації, особливості ціноутворення, митні тарифи, правила конкуренції.

Фінансові бар'єри пов'язані зі складністю прогнозування фінансових результатів й відмінностями у формах роботи банків, страхових компаній тощо.

Бар'єри в каналах розподілу, створюють торгові обмеження й міждержавні відмінності стандартів інфраструктури, зокрема національні особливості засобів транспортування й вантажопереробки, складських і портових потужностей, систем зв'язку. Так, транспортні засоби в різних країнах дуже розрізняються по розмірах, вантажопідйомності. Наприклад, в Україні ширина залізничної колії більша, ніж в інших європейських країнах.

Ці бар'єри ускладнюють рух логістичних потоків, призводять до збільшення витрат. Логістичні менеджери при плануванні міжнародних логістичних операцій мають оцінювати витрати на подолання вказаних бар'єрів та додаткові вигоди від виходу на міжнародні ринки. В цілому у світі спостерігається явна тенденція, яка свідчить, що усе більше компаній стають глобальними структурами бізнесу. Найбільші глобальні компанії: "Дженерал моторз" та "Форд" (СІЛА, автомобілі), "Ексон" (США, нафтопродукти), "Бритіш петролеум" (Великобританія, нафтопродукти), "Сіменс" ( Німеччина, побутова техніка), "Філіпс" (Нідерланди, електроніка), "Нестле" (Швейцарія, харчові продукти), "Самсунг" ( Південна Корея, електроніка), "Майкрософт" (США, програмне забезпечення) та ін.

Доцільність діяльності підприємства в міжнародних масштабах залежить й від галузевих обмежень, обумовлених характеристиками окремих видів товарів. Здійсненню операцій в межах місцевого, а не міжнародного ринку сприяють такі галузеві чинники [143] :

— відносно низька вартість або питома вартість. Питома вартість вантажу — це відношення вартості продукту до його ваги або розміру. Так, у ціні безалкогольних та слабоалкогольних напоїв дешевих марок, що мають низьку питому вартість, витрати на перевезення становлять значну частку і тому їх недоцільно перевозити на велику відстань. Навпаки, у ціні електронних приладів з високою питомою вартістю (ноутбуки, програвачі та ін.) логістичні витрати становлять незначну частку, і це стимулює їх поставки по всьому світі;

— короткий термін придатності;