Розділ «Тема 5. ЛОГІСТИЧНЕ УПРАВЛІННЯ ЗАКУПІВЕЛЬНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ»

– досягнення гармонійних відносин і ефективного співробітництва служби закупівель з іншими функціональними підрозділами та співробітниками підприємства;

– зниження адміністративних витрат служби закупівель.

З метою ефективного втілення сформульованих цілей необхідна реалізація певних завдань закупівельної логістики (рис. 5.2).

3. Планування закупівель матеріальних ресурсів

Для ефективного функціонування закупівельної логістики підприємство повинно володіти інформацією про те, які саме матеріальні ресурси потрібні для виготовлення продукції. Така інформація міститься в плані закупівель, головною метою якого є забезпечення узгодження дій усіх внутрішньофірмових підрозділів і посадових осіб підприємства щодо вирішення таких завдань постачання як:

– визначення потреби та розрахунок кількості замовлених матеріальних ресурсів;

– визначення методу закупівель і укладання договорів на поставку матеріальних ресурсів;

– організація контролю кількості, якості, термінами поставок ресурсів;

– організація розміщення товарів на складі.

Процесові планування закупівель передує дослідження ринку закупівель матеріальних ресурсів, яке полягає в регулярному зборі та аналізі інформації з метою визначення ємності ринку і створенні передумов для закупівель.

При цьому досліджують безпосередні ринки (на яких підприємство самостійно здійснює закупівлю ресурсів у їх виробників), опосередковані (ресурс просувається на ринок через посередницькі структури), ринки товарів-замінників, потенційні та нові ринки. Отримана інформація повинна відображати попит, пропозицію та ринкову рівновагу щодо їх сучасного стану, динаміки та прогнозу змін. Для такого аналізу користуються такими критеріями:

Рис. 5.2. Завдання закупівельної логістики

– цінність ресурсу або послуги з точки зору отримання фактичного чи планованого прибутку;

– рентабельність продукції;

– характеристики ціни/вартості ресурсу (частота зміни, сезонні коливання цін тощо);

– доступність ресурсу (кількість існуючих постачальників, наявність потенційних постачальників, можливі закордонні джерела поставки, можливість виробництва необхідного ресурсу на підприємстві чи наявність зовнішніх джерел постачання);

– якість матеріальних ресурсів (вимоги до якості, їх дотримання постачальниками);

– якість інформації про ринок закупівель (швидкість, точність і повнота інформації, наявність затримок інформації; вартість інформації).

Підприємство-споживач може проводити дослідження ринку самостійно, спільно зі сторонніми спеціалістами або лише за допомогою сторонніх спеціалістів.

Реальний процес планування починається з аналізу інформації, одержаної з щорічного плану продажу, плану виробництва та загального економічного плану. Планування продажу визначає потреби в сировині, продукції та послугах, які буде купувати відділ закупівель підприємства; виробниче планування подає інформацію про джерела, де будуть купуватися ресурси; економічне планування забезпечує інформацію, необхідну для оцінки загальних тенденцій ціни, зарплати та інших витрат. В останньому випадку для економічного планування у більшості фірм застосовується принцип Парето, відомий також як АВС- аналіз, відповідно до якого при закупівлі менш ніж 20 % ресурсів витрачається понад 80 % засобів.