Розділ 12. МІЖНАРОДНІ ТРАНСПОРТНІ КОРИДОРИ ЯК ЧИННИК РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ (НА ПРИКЛАДІ УКРАЇНИ)

3. "Центральна вісь" сполучає центр ЄС з Україною і Чорним морем, потім з Центральною Азією та Кавказом. Передбачено пряме сполучення з Транссибірською залізницею і внутрішній водний шлях між Каспійським і Чорним морями. Центральна вісь охоплює мультимодальні сполучення Дрезден - Катовіце - Львів - Київ; Будапешт - Львів; Москва - Київ - Одеса; Мінськ - Київ; Київ - Харків - Транссиб/ Кавказ і внутрішні водні шляхи річки Дніпро та шляхи Дон/ Волга зі сполученнями Каспійське море - Чорне море і Волга - Балтійське море. Крім зазначених сполучень, Польща й Україна визначили важливість сполучення їх столиць мультимодальною віссю, а Словаччина, Австрія та Чехія - потребу включення відгалуження від українського кордону до промислового району Жиліпа.

4. "Південно-східна вісь" - сполучення ЄС через Балкани і Туреччину з Кавказом і Каспійським морем, а також з Єгиптом і Червоним морем. Також передбачено сполучення до Балканських країн та Росії, Ірану, Іраку й Перської затоки, а також від Єгипту на південь до інших африканських країн. Ця вісь включає мультимодальні сполучення Зальцбург - Любляна - Загреб/Будапешт - Белград - Ниш; Софія - Стамбул - Анкара - Грузія/Вірменія - Азербайджан (коридор ТИАСЕСА), Скоп'є - Салоніки; Будапешт - Сараєво - Пло-че; Барі/Бріндізі (Італія) - Дуррес/Вльора - Тірана - Скоп'є - Софія - Бургас/Варна; внутрішні водні шляхи Дунай і Сава. Крім того, Австрія, Хорватія, Боснія і Герцеговина запропонували коридор, що називається, між Берліном і Загребом, який сполучається з МТК № 10.

5. "Південно-західна вісь" поєднує південно-західні країни ЄС зі Швейцарією та Марокко і далі, включаючи Трансмагрибську гілку, що з'єднує Марокко, Алжир, Туніс, Єгипет. Окрім того, Іспанія визнала значущість Середземноморського коридору в Іспанії для вантажних потоків між Південно-Західним Середземномор'ям і центром ЄС.

Пріоритетні проекти транспортних осей охоплюють лише найважливішу інфраструктуру з погляду міжнародного переміщення вантажів і пасажирів. Основою вибору напрямків транспортних осей стали такі критерії, як обсяги експортних, імпортних і транзитних вантажопотоків, вантажо- і пасажиро-обіг, кількість транспортних засобів, що перетинають кордон. Маршрути транспортних осей мають бути коротші й економічно доцільніші, ніж установлені раніше. Визначення пріоритетних проектів на напрямках транспортних осей відбувається на основі аналізу особливостей і перспектив (до 2015 р.) соціально-економічного розвитку держав, становища й прогнозу міжнародної торгівлі та її структури, міжнародного туризму, обсягів міжнародних і внутрішніх вантажних і пасажирських перевезень, рівня розвитку інфраструктури різних видів транспорту. Транспортні осі включають наземні та морські сполучення, важливі для торгівлі та туризму між країнами-членами ЄС та з сусідніми країнами; враховують потреби доступності периферійних країн і передбачають маршрути зі значними обсягами перевезень. Загальна вартість цих проектів становить 45 млрд євро. їх реалізація сприятиме регіональній взаємодії та інтеграції, усуненню "вузьких місць", що перешкоджають міжнародному товаро- та туристообміну.

Сполучення з країнами-сусідами Євросоюзу відіграє важливу роль у формуванні інтегрованої Пан'європейської ТЛС. У цьому контексті важливим є укладення угоди між Швейцарією та ЄС про нові альпійські залізничні сполучення у Швейцарії (2002 р.), територія якої характеризується дуже високою інтенсивністю перевезень. У Західних Балканах головні проекти стосуються Дунаю, магістралей Любляна - Загреб - Белград - Ниш - Скоп'є - Салоніки і Будапешт - Сараєво - Плоче, що забезпечують доступ до Адріатичного моря.

Група високого рівня визначила низку проектів для поліпшення зв'язків із країнами Східної Європи (Україною, Росією, Білоруссю, Молдовою): залізнична лінія Гельсінкі - Санкт-Петербург; залізничні та автомобільні сполучення між Балтійськими країнами і Росією/Білоруссю (Клайпеда - Вільнюс - кордон з Білоруссю і Вентспілс/Лієпая/Рига - кордон з Росією/Білоруссю; Таллінн - Нарва/Тарту - кордон з Росією); автомобільні та залізничні сполучення Берлін - Варшава - Мінськ - Москва - Нижній Новгород (коридор № 2); автомобільні і залізничні сполучення Берлін/Дрезден - Вроцлав - Львів/Київ (коридор № 3); автомобільне та залізничне сполучення між Будапештом й українським кордоном (коридор № 5); сполучення з країнами Чорноморського регіону.

У структурі Пан'європейської ТЛС важливе значення має мережа внутрішніх водних шляхів міжнародного значення. Із завершенням каналу Рейн - Майн - Дунай виник комунікаційний шлях Роттердам - Сулін довжиною 3500 км, що створив можливість наскрізних транс'європейських внутрішніх водних перевезень пасажирів та вантажів між Північним і Чорним морями. Сполучення Дунаю з Одером та Ельбою відкрило придунайським країнам найкоротший вихід до Північного і Балтійського морів та завершило утворення так званого кільця європейських внутрішніх водних шляхів (Одер - Рейн - Дунай). Трансконтинентальний водний шлях Рейн - Майн - Дунай (канал відкрито в 1992 р.) сполучає Північне і Чорне моря, забезпечуючи господарські та туристичні зв'язки країн, і є важливою "широтною" віссю внутрішніх водних шляхів Європи. Ця водна "артерія" сполучає низку європейських держав, забезпечуючи їм зручні виходи до морів, що особливо важливо для внутрішньоконтинентальних країн Австрії, Чехії, Словаччини, Угорщини.

Посиленню автотранспортних зв'язків у Європі сприяє завершення будівництва та модернізація швидкісної автостради "Захід - Схід" (Берлін - Варшава - Мінськ - Москва), а також транс'європейської автостради Північ - Південь, що проходить від порту Гданськ, сполучає Скандинавські країни,

Польщу, Словаччину, Угорщину, Сербію, має відгалуження на Софію - Стамбул І Скоп'є - Салоніки - Афіни та до берегів Адріатичного й Чорного морів. У 1996 р. розпочали спорудження Трансбалтійської автомагістралі "Віа Балтіка" за участю Фінляндії, Естонії, Латвії, Литви і Польщі- Сполучення її на території Польщі зі швидкісними автомагістралями "Північ - Південь" і "Захід - Схід" дає змогу цій країні стати важливим транзитним макрорайоном у системі наземних зв'язків Сходу і Заходу Європи. У контексті активізації євразійських транспортних зв'язків актуальним є питання розвитку Євразійського транспортного мосту, тобто залізничних шляхів, які проходять від китайського морського порту Ляньюнган через центральний і північно-західний Китай у Казахстан і далі через Росію і Україну в Європу. Значення цього комунікаційного напрямку зростає, що пов'язано зі збільшенням ролі Китаю у світовому господарстві та торгівлі.

Пан'європейські транспортні зони представлені морськими басейнами і включають Чорноморську (басейн Чорного моря), Баренцову Євроарктичну, Середземноморську та Адріатично-Іонічну мультимодальні територіально-транспортні зони, які мають певний характер геопросторової організації та комплексно-пропорційного розвитку транспортно-логістичної діяльності.

Транспортну зону з логістичного погляду слід розглядати як логістичну територіальну систему з міжкомпонентними зв'язками та взаємодією з навколишнім середовищем, територіально-виробничими комплексами тощо, що забезпечує переміщення потоків вантажів і пасажирів здебільшого на макро- та мегарівнях. Транспортні зони - головні європейські транспортні ареали, вони характеризуються територіальною спеціалізацією на виконанні транспортно-логістичних функцій. Територіальна структура Пан'європейських транспортних зон зумовлена локалізацією об'єктів транспортно-логістичного призначення. Транспортні зони мають певний характер геопросторової організації транспортних комунікацій і логістичних терміналів у їх межах.

Баренцова Євроарктична мультимодальна транспортна зона охоплює північні області Швеції, Фінляндії та Норвегії, а також північно-західну частину Російської Федерації (Мурманську й Архангельську області, Республіку Карелію та Ямало-Ненецький автономний округ). її мета полягає в розвитку міждержавного співробітництва у сфері митної діяльності, забезпеченні вільного переміщення транспортних потоків і розвитку логістики, створенні мультимодальної транспортно-логістичної інфраструктури, розвитку регіональної ТЛС в умовах ускладненої доступності та нестачі автомобільної й залізничної інфраструктур, що поєднується з великими відстанями між господарськими центрами та специфікою клімату. На території транспортної зони розміщено 27 аеропортів, 22 морських і річкових порти та 12 транскордонних переходів. Довжина залізниць становить 6575 км, автомобільних шляхів - 11 279 км. Транспортна зона має територіальні відмінності у перевезеннях вантажів. Через російський кордон перевозять головним чином лісоматеріали, частота перевезень вища, ніж через інші кордони. Інтенсивність перевезень між Швецією та Норвегією не досить висока. Більшість транскордонних перевезень є внутрішньорегіональними. Обсяги внутрішніх перевезень вищі на напрямку схід - захід, ніж північ - південь.

Чорноморська транспортна зона забезпечує просторово-територіальні зв'язки причорноморських держав через Пан'європейські транспортні коридори і Середземноморську транспортну зону на заході з західноєвропейськими країнами та через Кавказький перешийок коридором ТКАСЕСА з Центральною Азією. Меморандум про взаєморозуміння з розвитку Чорноморської транспортної зони підписали у 1998 р. міністри транспорту України, Болгарії, Грузії, Греції, Молдови, Румуни, Росії, Туреччини та Європейська Комісія з метою розвитку міжнародних перевезень вантажів і пасажирів у регіональній інтегрованій мультимодальній транспортно-логістичній мережі. Чорноморська транспортна зона охоплює країни узбережжя Чорного моря - Україну, Туреччину, Грузію, Росію, Румунію, Болгарію, а також частину Греції та Молдову (статус спостерігачів мають Вірменія й Азербайджан).

Концепцію Адріатично-Іонічної морської транспортної зони розробили з метою розвитку транспортно-логістичної інфраструктури країн узбережжя Адріатичного та Іонічного морів (Албанії, Боснії й Герцеговини, Хорватії, Греції, Італії, Словенії, Сербії та Чорногорії). На території зони розташовано 57 морських і річкових портів. Пріоритет надають інтермодальним сполученням. Меморандум про взаєморозуміння стосовно розвитку регіональної транспортної мережі Південно-Східної Європи був підписаний у 2004 р. Розглядають концепцію створення Адріатично-Іонічної магістралі (так званого Далматського коридору чи Іонічно-Далматської магістралі) як доповнення до діючих пан'європейських коридорів у регіоні східного узбережжя Адріатичного та Іонічного морів. Планують спорудити коридор Трієст - Копер - Рієка - Задар - Спліт - Плоче - Дубровнік - Бар - Дуррес - Патри - Каламата, який перетинатиме усі сім країн.

Середземноморська транспортна зона за площею є найбільшою. Вона включає країни узбережжя Середземного моря. Нестача відповідних транспортно-логістичної та телекомунікаційної інфраструктур - головна перешкода для розвитку зовнішньої та внутрішньорегіональної торгівлі й співробітництва між країнами басейну Середземного моря. Перша зустріч Європейсько-Середземноморського транспортного форуму відбулася в 1999 р. на Мальті. Середземноморську транспортну зону визначили з метою розвитку мережі транспортно-логістичної інфраструктури регіону, забезпечення конкуренції між портами, лібералізації судноплавства і надання логістичних послуг, розвитку зовнішньої та внутрішньорегіональної торгівлі. Співробітництво у транспортно-логістичній сфері передбачає розвиток ефективної транссередземноморської мультимодальної ТЛС, що ґрунтується на морському та повітряному транспорті. Велику увагу приділено розвитку залізнично-морських сполучень, що поєднують порти з їх хінтерландами.

Отже, перспективні напрями та проекти подальшої розбудови Пан'європейської транспортно-логістичної інтеграції обов'язково враховують Україну як важливу європейську державу. Як країна з одним із найбільших у світі природно-ресурсним, транзитним і рекреаційним потенціалом, Україна має вигідно їх використовувати, розвиваючи як транспортно-логістичний, так і туристично-логістичний напрями інтеграції в європейські та світові господарські структури.