Розділ 14. ЛОГІСТИЧНИЙ АСПЕКТ ТУРИСТИЧНИХ "ЧУДЕС СВІТУ" ТА УКРАЇНИ

Мета розділу є полягає в тому, щоб з позиції логістики оцінити класичні та нові "чудеса світу", а також туристичні чудеса України, враховуючи їхні транспортно-дорожні, складські, митні та інші функції, які з сучасного погляду можна кваліфікувати як логістичні.

14.1. Логістична оцінка класичних "чудес світу"

Єгипетські піраміди: стародавня будівельна логістика

Це найстаріше "чудо світу", котре прославило єгипетську землю ще в давні часи. Дивовижні штучні гори мають форму правильного трикутника. Гробниці єгипетських царів розташовані на десятки кілометрів - від сучасної столиці Єгипту Каїру до Фаюмського оазису. Перший фараон, який побудував над своєю домовиною піраміду, -- Джосер. Така стародавня піраміда складається з шести величезних сходинок. До її появи споруджували гробниці з масивною прямокутною надземною частиною, складеною з каменю. За формою вони нагадували арабські лавки - мастаби - і під цією назвою увійшли в науку. Піраміда Джосера має шість таких масштаб (від великої до маленької), поставлених одна на одну. Кажуть, що першу в світі кам'яну споруду таких значних розмірів (висота майже 60 м) створив Імхотеп - визначний вчений, медик, математик та архітектор, був візиром у царя Джосера. Під час розкопок біля піраміди знайшли "місто мертвих", що оточувало гробницю фараона. В свою чергу, це "місто" разом із пірамідою оберігала стіна з білого вапняку.

Багато таємниць пов'язано з найбільшою пірамідою, збудованою фараоном Хуфу (у перекладі з грец. - Хеопс), який жив у ХХУПІ ст. до н. е. Цій величезній споруді майже п'ять тисяч років. її висота становить 147 м (нині унаслідок обвалу вершини - 137 м), а довжина кожної сторони - 233 м. Щоб обійти піраміду, потрібно подолати шлях довжиною понад 1 км. До кінця XIX ст. піраміда Хуфу була найвищою на Землі. Вчені підрахували, що її складено з 2 300 000 величезних брил вапняку, гладенько відшліфованих, причому кожен шматок каменю важив понад 2 тис. т. Ретельно обтесані та їх настільки майстерно прилаштовували одна до одної, що щілин між ними майже не видно, і тим більше в таку щілину неможливо просунути лезо ножа. Кам'яні брили міцно приставали одна до одної та трималися тільки завдяки власній вазі. Нині точність праці каменотесів і шліфувальників дивує, особливо, якщо уявити, що ці майстри використовували тільки кам'яне знаряддя.

Логістичний аспект процесу зведення піраміди (стародавня будівельна "логістика") полягав спочатку у видобуванні каміння з метою побудови пірамід у каменярнях на правому березі Нілу, недалеко від стародавньої столиці Єгипту Мемфіса. Відколоте каміння витягували із шахт каменярень за допомогою товстих канатів, сплетених із папірусу (їх знайшли у древніх каменярнях). Вапнякові брили обробляли майстри - каменотеси на місці видобування. Потім обтесані вапнякові блоки на кораблях перевозили на інший берег Нілу. До місця будови їх доставляли, навантаживши на спеціальні дерев'яні санки. Про такі деталі йдеться у праці давньогрецького історика Геродота, який відвідав Єгипет у V ст. до н. е. Він був першим ученим, котрий детально виклав відомості про піраміди в одній із дев'яти книг своєї уславленої "Історії". Геродот зазначав, що тільки дорогу, якою доставляли кам'яні брили від Нілу до місця зведення піраміди, будували 10 років. Власне, цей шлях, широкий, викладений із боків шліфованим камінням, прикрашений різноманітними зображеннями, за словами історика, був дивовижною спорудою.

Після праці шліфувальників, у результаті якої поверхня брил ставала гладенькою та блискучою, каміння вважали готовим для будівництва. На вапняковій скелі, очищеній від піску, гравію та каміння, споруджували піраміду, укладаючи блоки у вигляді гігантських сходинок. Серед цих блоків, за словами Геродота, не було жодного висотою менше 9 м. Щоб витягнути кам'яні брили наверх, зводили похилий насип, який потім розрівнювали. Через нього будівельники тягнули на канатах важкі блоки, котрі встановлювали на відповідне місце за допомогою дерев'яного важеля. Цей процес тривав 20 років, а кількість робітників одночасно становила 100 тис. (вони змінювалися кожні три місяці). Коли завершували кладку піраміди, її сходинки покривали облицювувальними блоками, привезеними із каменярень, що знаходилися у Верхньому Єгипті, біля Асуана. За виступами піраміди облицьовані блоки піднімали наверх і вкладали зверху вниз, потім полірували.

Піраміди - це майже суцільна кам'яна кладка. Вхід до неї завжди розміщувався з північного боку, на висоті 14 м від Землі. Всередині споруди розташовані декілька камер, з яких тільки дві були для поховання. Одна, нижня, як допускають учені, призначалася для дружини фараона; інша, трохи більша (10,6 х 5,7 м), що знаходилася на висоті 42,5 м від підстави піраміди - для домовини власне царя. У ній стояв саркофаг із червоного полірованого граніту. Над камерою для поховання фараона розміщувалися одна над одною ще п'ять камер, імовірно, для розподілу тиску над камерою. В товщі піраміди прокладено декілька вузьких і довгих коридорів, що ведуть до камер у шарі піраміди та в нижню камеру. Знайдено також дві вентиляційні щілини, що пронизують усю споруду та йдуть від поховальної камери фараона.

Другою за величиною після піраміди Хуфу вважають піраміду фараона Кафра (Хефрена). Вона на 8 м нижча, але менш зруйнована. Зверху збереглися частина білої полірованої облицьовуваної поверхні. Інші споруди значно менші, але багато з них значно пошкоджені. Поблизу піраміди Кафра на пагорбі, висота якого становить 20 м, розташована знаменита фігура сфінкса - лежачого лева з головою людини. її висікли із суцільного скельного виступу. На голові статуї - пов'язка, яку носили тільки фараони. На думку дослідників, це статуя фараона Кафра, що належала до комплексу споруд, пов'язаних із гробницею фараона.

Після поховання забальзамованої мумії фараона всі входи до піраміди та виходи з неї замуровували. Отже, царська могила була недоступна для людей і демонів; фараон покоївся у склепі під 100-метровою товщиною. Однак перестороги виявилися марними: царські гробниці у свій час пограбували і донині збереглися лише пусті зали та складні переходи всередині споруди. Про нечувану цінність скарбів, що були в домовинах фараонів, лише здогадувалися доти, доки в 1922-1923 рр. не відкрили відому гробницю фараона ХУШ династії Тутанхамона, який помер у XIV ст. до н. е., тобто понад 32 століття тому. За щасливим збігом обставин її не пограбували і все багатство скарбів, що супроводжувало царя у Його загробне життя, відкрилося ученим вдалося віднайти, а нині знахідки експонуються в Єгипетському музеї в Каїрі, також вони були доступні для оглядин і в Києві (частина) під час виставки "Скарби Тутанхамона" (2003 р.).

Фараон Тутанхамон не був видатним царем, помер у молодому віці (18 років). Під час його правління Єгипет не досяг особливої могутності та не здобув значного багатства. Піраміду над могилою Тутанхамона не споруджували, оскільки тоді фараонів вже ховали в Долині царів, у гробницях, вирубаних у скелі. Така гробниця мала декілька кімнат, розташованих навколо центрального приміщення, де стояв саркофаг фараона. В них знайшли багато різноманітних цінних речей, у тому числі чотири золотоковані колісниці; золоті царські ложі з головами звірів; золотий трон, на спинці якого з дорогоцінного каміння було зроблене зображення померлого фараона та його дружини; вази з прозорого алебастру, де зберігали пахучі мазі; дерев'яні футляри зі смаженими гусками та окістами; численні скрині з одягом, взуттям, коштовностями, посудом. Біля входу до центрального приміщення розміщувалися дві статуї самого фараона. Відкривши ці двері, вчені побачили суцільну стіну із золота, прикрашену плитками бірюзового кольору. Це бік саркофага, який займав майже всю кімнату. З іншого боку ящика були дверцята, на котрих була печатка з ім'ям Тутанхамона, закриті на бронзовий засув. Коли зняли перший золотий футляр, під ним виявилися інший, також із золота та з прикрасами. В перегородках між першим і другим саркофагами знаходилися золоті опахала зі страусиного пір'я, алебастрові посудини та інші цінні речі. Третій саркофаг зроблений із коштовного різного позолоченого дуба, а під ним - футляр з рожевого граніту. Знявши кришку, вчені побачили золоте ложе, на якому розташовувався саркофаг у формі обгорненої мумії. Він був покритий листами золота та відблискував дорогоцінним камінням. Останній саркофаг, в якому лежала мумія Тутанхамона, завернена в 16 полотняних пелен, зроблений з чистого золота. Обличчя мумії закривала золота маска - портрет молодого фараона. На мумії було багато золотих прикрас - намист і браслетів, зокрема, на ногах - золоті ковані сандалії, а пальці рук та ніг поміщені в золоті футляри. Скарби, знайдені в могилі царя, вважали безцінними.

Проте, це не найбагатше погребіння єгипетських царів. Невипадково Вавилонський цар писав єгипетському фараону: "Брате мій, золота в твоїй країні стільки, скільки й піску".

"Висячі сади" Семіраміди у Вавилоні

Митний контроль, міст через річку Євфрат, перша цивілізаційна згадка про асфальт.

За древніми переказами, "висячі сади" Семіраміди розташовувалися на східному березі річки Євфрат, приблизно за

90 км на південь від Багдада (Ірак). Там розміщувалося старовинне місто Вавилон - столиця царства, на вході до якого купців зустрічали оцінник і митник. Перший оцінював товар, а другий стягував ввізне мито.

Історія створення цього "чуда світу" сягає давніх часів: вавилонський цар Навуходоносор II (605-562 р. до н. е.) з метою боротьби проти головного ворога - Ассирії, війська якої двічі руйнували столицю держави Вавилон, уклав військовий союз із Кнаксаром, царем Мідії. Перемігши, вони розділили територію Ассирії між собою. Військовий союз зміцнили шляхом одруження Навуходоносора П на дочці мідійського царя Семіраміді.

Запорошений і шумний Вавилон, розташований на голій піщаній рівнині, не радував царицю, яка виросла в гористій та зеленій Мідії. Щоб утішити її, Навуходоносор наказав звести "висячі сади". Нині найбільш точні відомості про них містяться у творах грецьких істориків, наприклад, Вероссуса й Діодо-руса, але опис "садів" незначний. Наприклад: "сад - чотирикутний, його бік складається з дугоподібних сховищ, розміщених у шаховому порядку на зразок кубічних підстав. Сходження до самої верхньої тераси можливе сходами...".

У манускриптах часів Навуходоносора не має жодних посилань на "висячі сади", хоча в них дослідники виявили характеристики палацу міста Вавилона та мосту через річку Євфрат. Навіть історики, котрі докладно описували "висячі сади", ніколи їх не бачили. Сучасні дослідники вважають, що коли солдати Александра Македонського досягли родючої землі Месопотамії та побачили Вавилон, вони були вражені. Після повернення на батьківщину, вони повідомили про дивні сади і дерева в Месопотамії, про палац Навуходоносора, вавилонську вежу і зикурати.