Розділ 11. Доведення та спростування

Успішне використання критики демонстрації як способу спростування вимагає чіткого уявлення про правила та можливі помилки у відповідних формах умовиводів, за допомогою яких здійснюється доведення пропонентом.

Критика аргументів та демонстрації самі по собі лише руйнують доведення і показують необґрунтованість тези: про таку тезу можна лише сказати, що вона не спирається на достатні доводи або спирається на сумнівні доводи, і тому вимагає нового обґрунтування.

6. Правила змістовного доведення

Якщо доведення являє собою змістовне розміркування, то для його правильності необхідно дотримуватися певних правил, які стосуються тези, аргументів та демонстрації.

1) Правила відносно тези.

a) Теза повинна бути логічно визначеною, чіткою та зрозумілою. Виходячи з цієї вимоги, в наукових доведеннях при формулюванні тези використовують спеціальну термінологію. У формулюванні тези не повинно бути логічних суперечностей.

b) Теза повинна залишатися незмінною протягом всього доведення. "Підміна тези" - так називається помилка, яка виникає при порушенні цього правила. Це правило виражає вимоги закону тотожності, який забороняє ототожнювати різні за змістом твердження (тези).

Помилка "підміни тези" має свої різновиди:

b1) логічна помилка "аргумент до людини", полягає в тому, що замість доведення чи спростування висунутої тези вдаються до авторитету або характеристики рис людини, твердження якої підтримують чи спростовують.

b2) логічна помилка "аргумент до публіки", полягає в заміні логічного аналізу тези психологічним впливом на почуття людей з тим, щоб викликати співчуття або осуд певного твердження і цю реакцію прийняти за доведення істинності тези.

b3) логічна помилка "перехід до іншого роду". Є два різновиди цієї помилки: 1) "хто дуже багато доводить, гой нічого не доводить", вона виникає, коли намагаються замість даної тези довести інше дуже широке твердження, яке часто виявляється хибним; 2) "хто надто мало доводить, той нічого не доводить", виникає тоді, коли намагаються довести вужче і логічно слабше твердження, до якого не можна звести висунуту тезу.

2) Правила відносно аргументів.

a) Аргументи, що приводяться для обгрунтування тези, повинні бути істинними і не суперечити одне одному. При порушенні цього правила виникає помилка необґрунтованості тези, бо хибні твердження (аргументи) не можуть бути основою істинності тези.

b) Аргументи повинні бути доведеними твердженнями. Якщо для доведення істинності тези використовують твердження, що самі ще потребують доведення й істинність яких залежить від доведеності тези, то виникає помилка "випередження тези".

c) Аргументи повинні бути такими висловлюваннями, істинність яких доводиться незалежно від істинності тези. Інакше виникає помилка "кола у доведенні", коли теза обґрунтовується аргументами, а аргументи -тезою. Якщо доведення є невеликим, то коло в ньому легко виявити. Але якщо воно являє собою довгий ланцюжок міркувань і логічних переходів, то коло в такому доведенні часто залишається непоміченим.

3) Правила відносно демонстрації.

a) Теза повинна бути висновком, який логічно випливає з аргументів за правилами виводу. Інакше виникає помилка "не випливає", тобто теза не є логічним наслідком з аргументів.

b) Твердження, яке є правильним за певних умов (час, відношення, міра), не можна наводити як безумовний аргумент, що є істинним у будь-якому випадку. Порушення цього правила призводить до помилки "від сказаного з умовою до сказаного безумовно".

Викладені правила предметного розміркування містять у собі вимоги перевірки, критичності, раціональності та обґрунтованості істинного знання, тобто саме тих його характеристик, які розкривають різні сторони його логічності.

Вітаємо, ви успішно прочитали книгу!