Золотий жук

— Нагадую, це було козеня.

— Ну, добре, козеня — але це майже те ж саме.

— Майже, але не зовсім, — сказав Легран. — Ви, можливо, чули про такого собі капітана Кідда? Я негайно ж став дивитися на зображення козеняти, як на свого роду гру слів або як на ієрогліфічний підпис. Я кажу «підпис», тому що козеня було намальоване на пергаменті саме там, де ставлять підпис. А зображення черепа в протилежному кутку, у свою чергу, наводило на думку про печатку або герб. Але я був збентежений відсутністю головного — тексту мого уявлюваного документа.

— Отже, ви сподівалися знайти листа між печаткою і підписом?

— Певною мірою. Справа в тому, що мною оволоділо непереборне передчуття величезної удачі, яка вже поруч. Чому? Й сам не знаю. Можливо, зрештою, це було не стільки передчуття, скільки самонавіювання. Уявіть, безглузде твердження Юпітера, що, жук — з чистого золота, сильно вплинуло на мою уяву. І до того ж ця дивна низка випадковостей і збігів. Адже всі події сталися в той самий день, мабуть, єдиний день року, коли ми розпалюємо вогонь у каміні. Адже без каміну і без участі нашого собаки, який прибіг в потрібний момент, я б ніколи не дізнався про череп і не став би власником скарбів..

— Але продовжуйте — я весь горю нетерпінням.

— Добре. Ви звичайно чули безліч різних розповідей про скарби, закопані десь на березі Атлантики Кіддом і його спільниками. В основі цих байок, безумовно, лежать факти. І те, що ці поголоски блукали так довго і уперто, пояснюється, як мені здається, лише тим, що скарб залишався в землі. Якби Кідд спочатку закопав скарби, а потім прийшов і забрав їх, ці легенди навряд чи дійшли б до нас у своїй незмінній формі. Зверніть увагу, що у всіх розповідях йдеться саме про шукачів золота, а не про тих, хто його знайшов. Якби пірат забрав назад свої коштовності, тим би вся справа й завершилась. Мені здається, що який-небудь випадок — скажімо, втрата запису, що вказує місцезнаходження скарбу — позбавив Кідда можливості відшукати свої багатства. Про невдачу Кідда, а разом з тим і про існування скарбів, дізнались інші пірати. І саме з їхніх даремних пошуків і зродились всі ці легенди і чутки, які поширились світом і дійшли до наших часів. Чи доводилось вам чути, щоб хоч раз хтось в наших місцях відшукав більш-менш значний скарб?

— Ніколи.

— Але ж всім відомо, що Кідд володів незмірними багатствами. Таким чином, я дійшов висновку, що скарб все ще лежить в землі. Отже не дивуйтесь, що в мене з’явилась надія, яка межувала із упевненістю, що у пергаменті, знайденому при таких дивних обставинах, є втрачена вказівка на місцезнаходження скарбу.

— Що ж ви зробили далі?

— Я сильніше розпалив вогонь і знову підніс пергамент, але даремно. Можливо, подумав я, заважає шар бруду на поверхні. Отже, я обережно сполоснув пергамент теплою водою. Потім поклав аркуш на пательню, тією стороною, де був намальований черепом, і поставив її в піч на розпечене вугілля. Через кілька хвилин, коли пательня як слід розжарилася, я вийняв аркуша і з невимовним захопленням відкрив, що у деяких місцях з'явились цифри, розташовані рядками. Я знов поклав аркуш на пательню і потримав ще деякий час. Після чого напис виступив повністю — зараз я вам покажу.

Легран нагрів пергамент і передав мені. Між черепом і козеням виднілись отакі знаки, незграбно виведені червоними чорнилами:

53++!305))6*;4826)4+.)4+);806*;48!8`60))85;]8*:+*8!83(88)5*!; 46(;88*96*?;8)*+(;485);5*!2:*+(;4956*2(5*-4)8`8*; 4069285);)6!8)4++;1(+9;48081;8:8+1;48!85;4)485!528806*81(+9;48;(88;4(+?3 4;48)4+;161;:188;+?;

— Шкода — сказав я, повертаючи йому аркуш, — але я розумію не більше, ніж раніше. Хай би мене навіть поманили і усіма скарбами Голконди, я все одно не зміг би розгадати цієї загадки.

— А проте, — сказав Легран, — загадка легша, ніж здається. Ці позначки, зрозуміло, шифр. Інакше кажучи, за ними ховається словесний запис. Але Кідд був людиною невченою і навряд чи зумів би скласти більш-менш складний тайнопис. Отже я й вирішив, що переді мною примітивний шифр. Який лише нерозвиненій уяві моряка міг здатися вершиною складності.

— І що ж, ви дійсно знайшли розв’язання?

— З легкістю! В моїй практиці траплялись шифри у тисячу разів складніші. Обставини й свого роду схильність розуму змусили мене зацікавитися такими загадками. І я дійшов висновку, що навряд чи розуму однієї людини до снаги загадати таку загадку, яку розум його співтовариша, направлений належним чином, не зміг би розгадати. Якщо текст зашифровано без грубих помилок і документ належним чином зберігся, я більше нічого не потребую; подальші труднощі для мене попросту не існують.

У даному разі, як і завжди при розшифровці, перш за все постає питання про мову. Принцип рішення (особливо це стосується нескладних шифрів) в значній мірі залежить від мови. З’ясувати це питання можливо лише одним шляхом: випробовуючи одну по одній всі відомі мови, аж поки натрапиш на ту, що треба. Наш пергамент полегшує завдання: підпис одразу скеровує в потрібному напрямку. Гра слів Kidd і kid можлива лише в англійській мові. Як би не ця обставина, я почав би свій пошук з інших мов. Пірат іспанських морів міг обрати для секретного запису французьку чи іспанську. Але я вже знав, що криптограму написано англійською.

Як бачите, у записі немає поділу між знаками. Якби вони були розділені, завдання було б порівняно легким. У цьому випадку я почав би із порівняння й аналізу більш коротких слів. І, натрапивши на слово з однієї літери, як це часто буває (займенник «я» і союз «і», наприклад), я вважав би загадку розгаданою. Але поділів немає, тому моїм першим кроком було визначення однотипних знаків, щоб побачити, які з них частіше, а які рідше зустрічаються в криптограмі. Порахувавши, я побудував наступну таблицю:

Знак 8 повторюється 34 рази