Розділ 4. Теоретичні проблеми організації економічної діяльності людини на макроекономічному рівні

19.4. Державний бюджет і його функції у суспільному відтворенні.

19.5. Податки в системі державного регулювання ринкової економіки.

19.6. Ринкова економіка та цілі соціальної політики дер­жави.

19.1. Внутрішні важелі ринкового механізму саморегулювання та «провали» ринку

Ринок і в сучасних умовах об’єктивно виступає най­ефективнішою формою організації суспільного виробництва. Людство не знає іншого шляху встановлення оптимальних зв’язків між виробництвом і споживанням, крім досягнення ринкової рівноваги попиту і пропозиції, конкуренції незалежних товаровиробників — приватних власників, вільного обміну товарами.

Найхарактерніша риса ринкового господарства — його саморегулювання. Ринкові відносини без зовнішнього втручання можуть організовувати виробництво і розподіл виробничих ресурсів і товарів. Функцію саморегулювання ринок виконує тому, що він найбільш «оперативно» реагує на зміни, які відбуваються в економіці, а суб’єкти ринкових відносин, у свою чергу, оперативно реагують на зміни, що відбуваються в попиті і пропозиції. Це можливо, коли ринкові суб’єкти поводять себе раціонально, тобто досягають своїх цілей, виходячи із заданих обмежень і наявних можливостей. Раціональна ринкова поведінка забезпечує найкращий спосіб використання обмежених ресурсів для задоволення людських потреб.

Сутність ринкового механізму саморегулювання полягає в тому, що вільне коливання попиту і пропозиції стимулює виробництво саме тих товарів, які необхідні споживачу. Економічною основою ринкового саморегулювання є приватна власність, економічна відособленість товаровиробників і свобода вибору кожним виробником і споживачем. Реалізуючи свій особистий інтерес, ринковий суб’єкт одночасно забезпечує реалізацію і суспільний інтерес.

Внутрішні важелі ринкового механізму саморегулювання забезпечуються на основі:

1) найповнішої реалізації економічних свобод людини; ринок забезпечує право людини на власність, тобто право на організацію свого бізнесу; право на працю — вільний пошук місця застосування своїх здібностей і можливостей; а також право споживача на придбання товарів і послуг;

2) сильного мотиваційного механізму (мотив — це те, що спонукає людину до економічної діяльності); ринок через постійне прагнення людини до особистого привласнення забезпечує дієві стимули розвитку виробництва;

3) ефективності розподілу виробничих ресурсів; конкурентне середовище, орієнтація на відповідність попиту і пропозиції, ринковий механізм ціноутворення сприяють тому, що виробничі ресурси (капітал, робоча сила, інновації) розподіляються між виробниками раціо­нально, відповідно до суспільних потреб.

Проте ринкове господарство — досить суперечлива система, яка характеризується як незаперечними перевагами, так і недоліками («провалами»). «Провали» ринку — конкретні ситуації, при яких ринковий механізм саморегулювання виявляється нездатним забезпечувати ефективне функціонування ринку. Фактором зменшення негативних рис ринку і протидії його «провалам» виступає державне регулювання економіки.

Зазвичай виділяють чотири типи неефективних ситуацій, що свідчать про «провали» ринку:

1) монополія;

2) недосконала (асиметрична) інформація;

3) зовнішні ефекти;

4) рівень громадських благ.

В основі виникнення тенденції до монополізації вироб­ницт­ва лежить надмірне відособлення економічних інтересів, що призводить до порушення ринкових зв’язків і спотворення конкурентного механізму. Зловживання монопольним становищем несе в собі загрозу нестабільності економічного розвитку.

Недосконала (асиметрична) ринкова інформація обумовлює переваги продавця перед покупцем (споживачем). У результаті дії цих внутрішніх ефектів порушуються права споживачів.

Зовнішні ефекти спрямовуються на третіх осіб, тобто не на продавців і не на покупців. Зовнішні ефекти не відображаються в ціні товарів (благ). Класичним прикладом зовнішнього ефекту є забруднення навколишнього середовища — екологічні проблеми, які ринок неспроможний самостійно вирішити.