Розділ 4. Теоретичні проблеми організації економічної діяльності людини на макроекономічному рівні

Точка дна — відповідає мінімальної ділової активності в період спаду.

Короткострокові цикли — цикли, які повторюються з періодичністю у 3—5 років у вигляді порушення рівноваги на споживчому ринку.

Середньострокові цикли — цикли, які повторюються кожні 8—10 років, і які пов’язані з оновленням активної частини основного капіталу в промисловості.

Довгострокові економічні цикли — цикли, які повторюються з періодичністю в 50—60 років, і які пов’язані зі змінами технологічних укладів, джерел енергії, об’єктів інфраструктури.

Теорія недоспоживання — відбиває об’єктивне протиріччя між виробництвом і споживанням.

Марксистська теорія циклу — пояснює порушення пропорційності внутрішніми суперечностями товарно-капіталістичного виробництва. Пусковим механізмом, що включає економічний цикл, вважає процес оновлення основного капіталу.

Психологічна теорія циклу — порушення рівноваги по­в’язує з особливостями витрачання індивідом свого доходу.

Гранична схильність до споживання — показує частку витрат на споживчі товари у прирості доходу споживача.

Гранична схильність до заощадження — показує частку заощадження у прирості доходу споживача.

Мультиплікатор ВВП — показує, наскільки загальне зростання буде більше, ніж первісні інвестиції.

Монетарна теорія циклу — порушення рівноваги пов’язує з нестабільністю пропозиції грошей.

Криза — суттєвий спад ділової активності.

Економічна функція кризи — відновлення порушених пропорцій між частинами сукупного суспільного продукту, між пропозицією і попитом.

Депресія — період стагнації виробництва.

Пожвавлення — період зростання виробництва, яке досягає докризового рівня.

Підйом — період, коли виробництво перевищує максимальний рівень, досягнутий у попередньому циклі.

Оновлення основного капіталу — відшкодування його на новій технічній основі.

Розширення основного капіталу — зростання основного капіталу на вже існуючій техніко-технологічній основі.

Принцип акселерації — кількісно характеризує зв’язок між приростом споживчого попиту і приростом інвестицій в знаряддя праці, необхідні для його задоволення.

Безробіття — перевищення пропозиції праці порівняно з попитом на неї.