Розділ 3. Ринкове господарство як вища суспільна форма функціонування товарного виробництва

Резюме

Конкуренція як економічне суперництво суб’єктів господарювання за найліпші умови виробництва, реалізації і споживання продукції з метою отримання максимально можливого прибутку є рушієм ринкової економіки, основною економічною категорією сучасної економічної науки.

Конкуренція стає основним рушієм ринкової економіки за умови наявності абсолютних економічних свобод, абсолютно вільного вступу суб’єктів у ринок і виходу з ринку, абсолютної мобільності економічних ресурсів, абсолютної рівноважності ринку.

Конкуренція як основний рушій ринкової економіки може бути досконалою і недосконалою. Досконала, або абсолютна, конкуренція не обмежена ні економічно, ні адміністративно, ні в правовому сенсі, на відміну від недосконалої конкуренції, яка обмежена або економічно, або адміністративно, або в правовому сенсі. Досконала конкуренція була панівною в епоху так званого вільного ринку, а недосконала поступово стала панівною з відходом економіки від досконалого конкурентного ринку.

У будь-якій сучасній ринковій економіці конкуренція виконує низку функцій: ціноутворювальну, регулювальну, стимулювальну, контрольну, диференціювальну і деконцентраційну. За їх допомогою вона встановлює рівень ринкових цін, розподіляє економічні ресурси між сферами господарювання, стимулює економічну діяльність, здійснює контроль за рівнем споживання, диференціює виробників за обсягами капіталу і розосереджує економічну владу на певному ринку чи його окремих сегментах.

Ефективність конкуренції залежить від її інтенсивності. Вважається, що ефективнішою є досконала конкуренція, а недосконала конкуренція менш ефективна. Однак будь-яка конкуренція, більш-менш оптимально (якнайкраще) розподіляючи ресурси, неспроможна настільки ж оптимально розподілити доходи. Через це вона породжує соціальну несправедливість, виступає як «морально сліпий» економічний механізм, позбавлений «суспільної свідомості». Ще одним суттєвим недоліком конкуренції (і конкурентного ринку) є те, що вона «заднім числом» здійснює розподіл ресурсів, після того, як певний процес завершений, що своїм економічним наслідком має кризи перевиробництва чи кризи недовиробництва.

Конкуренція може бути різною за інтенсивністю. Залежно від ступеня її інтенсивності в сучасній економічній науці прийнято виокремлювати такі її види, чи форми: досконала конкуренція, монополістична конкуренція, олігополістична конкуренція, абсолютно недосконала конкуренція, або природна монополія.

Конкуренція в сучасній ринковій економіці здійснюється різними методами, серед яких головними є цінова і нецінова конкуренція: перша зводиться до боротьби між конкурентами за рівень цін, а друга — за вищі споживчі якості благ і послуг, що пропонуються ринку.

Конкуренція на певному етапі свого історичного чи функціонального розвитку породжує монополію як антиконкуренцію, як своє власне заперечення. Причинами виникнення останньої, крім власне конкуренції, є посилення концентрації і централізації капіталу, а також становлення акціонерної форми власності. На основі конкуренції формуються такі типи монополії, як адміністративна, інституціональна, природна та економічна (підприємницька). Економічна монополія виникає у формах картелю, синдикату, тресту, концерну, конгломерату, консорціуму.

Перехід від «вільного ринку» до монополізації впливає на економічний розвиток як позитивно, так і негативно. Для того щоб мінімізувати негативний вплив монополізації на економічний розвиток, більшість країн здійснюють так зване антимонопольне регулювання економіки через прийняття відповідного антимонопольного законодавства.

Основні поняття та категорії

Конкуренція — економічне суперництво, боротьба між суб’єктами господарювання за найліпші умови виробництва, реалізації та споживання благ (товарів) і послуг з метою продукування (отримання) максимально можливої вигоди.

Досконала конкуренція — конкуренція, що не обмежена ні економічно, ні адміністративно, ні в правовому чи іншому сенсі. За її умов фірма не провадить жодної цінової політики (лише «пристосовується» до існуючих на ринку цін) і прагне лише мінімізувати витрати, щоб максимізувати прибуток. Іноді у сучасній економічній літературі її називають абсолютною конкуренцією.

Недосконала конкуренція — конкуренція, що, на відміну від досконалої, обмежена економічно, адміністративно чи в правовому сенсі. За її умов, на відміну від досконалої конкуренції, фірма вже починає провадити певну цінову політику, оскільки має можливість впливати на рівень ринкових цін. Така недосконала конкуренція породжує монополії.

Ціноутворювальна функція конкуренції — функція, за допомогою якої на ринку на основі відповідного балансування попиту і пропозиції на певну продукцію чи товари встановлюється ринкова ціна.

Регулювальна функція конкуренції — функція, за допомогою якої ринок здійснює розподіл економічних ресурсів і економічних доходів між суб’єктами ринку. За її умов капітали спрямовуються у ті галузі, сфери, сектори економіки, в яких продукується найбільший прибуток, що передбачає відповідне спрямування економічних ресурсів з менш прибуткових у більш прибуткові галузі.

Стимулювальна функція конкуренції — це здатність ринку стимулювати, з одного боку, зниження валових ви­трат, а з іншого — максимізувати прибуток.

Контрольна функція конкуренції — за її допомогою ринок і відносини конкуренції «стежать» за тим, щоб індивідуальні витрати ресурсів на виробництво благ чи послуг не перевищували суспільно необхідних витрат. Інакше фірма перестає бути конкурентоспроможною і стає менш ефективною, а то й збитковою, що призводить до її банкрутства, розорення. Практично ця функція здійснюється через механізм балансування між виробничою вартістю (витратами виробника) і споживчою вартістю (витратами споживача) благ чи послуг.

Нормативна функція конкуренції — це здатність конкуренції і відповідного ринку нормувати споживання благ чи послуг. Із дорожчанням благ їх споживання скорочується, і навпаки.

Диференціювальна функція конкуренції — полягає в тому, що суб’єкти ринку, які домагаються нижчих витрат і вищого прибутку, мають ширші фінансові можливості для розширення економічної діяльності, накопичення капіталу і зростання його масштабів. Вони збільшуються, тоді як інші суб’єкти ринку, навпаки, зменшуються у масштабах. Так відбувається диференціація товаровиробників за «розмірами» капіталу.