Розділ 3. Ринкове господарство як вища суспільна форма функціонування товарного виробництва

1) власне абсолютну монополію, за якої виробництво певної продукції монополізує один виробник;

2) абсолютну монопсонію, за якої виробників продукції дуже багато, а покупець — один. У першому випадку надмонопольний прибуток привласнює виробник, а в другому — споживач. Ще одним різновидом абсолютної монополії є так звана двобічна, або білатерна, монополія, за якої один монополіст-виробник проти­стоїть одному монополісту-споживачу. Такий тип монополії виникає в сфері водо-, тепло-, газопостачання тощо.

Абсолютна монополія у будь-якому із її різновидів теж є крайньою формою (як і досконала конкуренція) конкуренції (і ринку). Тому її ще можна назвати абсолютно недосконалою конкуренцією, або абсолютно чистою монополією. Коефіцієнт конкурентності в такій монополії близький до «0», а монополізації — близький до «+1». Однак практично він ніде не є рівним «0» чи «+1», що дає підстави стверджувати, що чиста монополія — це теоретична абстракція, одна із крайніх (гіпотетично можливих) форм конкуренції чи ринку. Це той «ринковий ідеал», до якого суб’єкти ринку лише прагнуть, однак майже ніколи практично його не досягають.

Завершуючи цей параграф, охарактеризуємо методи конкурентної боротьби, оскільки вони також є визначальною особливістю, чи ознакою, типів ринку і конкуренції. Кожний різновид конкуренції реалізується за допомогою відповідних методів конкурентної боротьби.

Метод 1-й. Одним із основних методів конкурентної боротьби є ціновий метод, за його допомогою формується відповідний вид (форма) конкуренції — цінова конкуренція. Цінова конкуренція — це конкуренція, основним інструментом боротьби в якій є ціна. За цінової конкуренції в конкурентній боротьбі перемагає той суб’єкт ринку, який, знижуючи витрати ресурсів, може запропонувати покупцю нижчу ціну. Внаслідок цінової конкуренції можуть формуватися різні види цін, кожен із яких по-різному впливає на функціонування конкурентного ринку. В економічній науці ринкову ціну як засіб конкурентної боротьби прийнято поділяти на кілька видів.

1. Монопольно висока ціна встановлюється монополіями тоді, коли вони монополізують виробництво певної продукції і сконцентровують економічну владу в «своїх руках». Така ціна тією чи іншою мірою вища за рівноважну, що забезпечує монополістам отримання монопольного надприбутку. Монопольно високу ціну монополісти встановлюють на ту продукцію, яку вони продукують і реалізують на ринку, тобто на так звану кінцеву продукцію. Рівень такої монопольно високої ціни визначається інтенсивністю конкуренції між монополі­стами за ринок збуту своєї продукції. За високої конкуренції між монополістами така ціна може бути лише дещо вищою за ціну ринкового клірингу (рівноважну ціну). Основним соціально-економічним наслідком встановлення такої ціни є обмеження споживання відповідних благ споживачами (покупцями).

2. Монопольно низька ціна встановлюється на економічні ресурси, тобто ті блага і послуги, як купують на ринку монополістичні фірми у фірм нижчого рівня монополізації виробництва (чи іншої економічної діяльності). Такі ціни вигідні для монополістів і менш вигідні, а то й взагалі невигідні для фірм-споживачів, які монополізовані менше за монополістичні. Економічним наслідком такої ціни є формування монополістичного надприбутку в продуктовому секторі економіки і звичайного, а то й «урізаного» прибутку — в її ресурсному секторі. За допомогою таких цін здійснюється так звана міжсистемна експлуатація одних фірм (менш монополізованих) іншими фірмами (більш монополізованими). Механізм такої міжсистемної експлуатації сучасною економічною наукою вивчений недостатньо.

Конкурентна боротьба за допомогою низьких ринкових цін за характером може бути різною. Її природа визначається типом таких цін, які можуть бути, по-перше, демпінгованими (це занижені ціни, які тимчасово встановлюють великі монополісти для того, щоб розорити конкурентів); по-друге, дис­кримінаційними, за яких один і той самий товар може мати різну ціну для різних споживачів (покупців). За інтенсивністю цінова дискримінація може бути різною:

1) першого ступеня (так звана абсолютна цінова дис­кримінація), за якої для покупця встановлюється найвища ціна, на яку ще згоден споживач (покупець);

2) другого ступеня — у межах тієї самої групи товарів встановлюється різна ціна;

3) третього ступеня, за якої різні ціни встановлюються на різних сегментах ринку.

Цінова конкуренція, яку ми вже коротко охарактеризували, була найпоширенішою у так званий вільний конкурентний період економічного розвитку, або на перших (нижчих) етапах монополізації економічної діяльності. В сучасну економічну епоху, яку загалом можна визначити як епоху панування на ринках великого чи надвеликого капіталу, на перше місце поступово виходить форма конкурентної боротьби, яка в сучасній економічній літературі визначається як нецінова конкуренція.

Метод 2-й — нецінова конкуренція, яка зміщена у бік не ринкової вартості чи цін, а в бік так званої споживчої вартості: монополісти ведуть боротьбу не за зниження цін, а за поліпшення споживчих якостей товарів і послуг, умов їх реалізації. Цю конкуренцію можна поділити на два різновиди.

Різновид 1-й — це конкуренція, яка зводиться до поліпшення споживчих якостей (споживчої вартості чи, як її ще називають, корисності) товарів, що пропонуються певному ринку. За її умов основним параметром конкурентної боротьби виступає вже не ринкова вартість благ, що продукуються певними монополістами, а їх споживча вартість як «набір» певних «якостей» цих товарів. За такої конкуренції дорожчим (тобто таким, що має більшу вартість, чи ціну) є не той товар, вартість якого вища, а той, який володіє більшою споживчою вартістю. Остання — це та сума грошей, на яку згоден покупець (споживач). Він, природно, згоден на вищу ціну за умови, що якість продуктів чи послуг буде вищою.

Різновид 2-й — це такий вид нецінової конкуренції, який зводиться до поліпшення умов реалізації благ і послуг, які пропонує на ринку певний монополіст. Така конкуренція також приховано виступає як цінова, оскільки кращі умови реалізації теж можуть матеріалізуватися у вищих цінах.

Окрім цінової і нецінової конкуренції можна виокремити добросовісну і недобросовісну конкуренцію. Перша полягає в суворому чи більш-менш суворому дотриманні монополістом умов ринку. Вона можлива за нормального рівня монополізації виробництва (чи іншої економічної діяльності). Нормальним називають рівень монополізації, який чітко відповідає рівневі концентрації капіталу. За його умов монополізація не може розглядатись як певне економічне збочення чи економічна деформація, а ціна, навіть якщо вона й вища за досконалу конкурентну, теж може бути визначена як нормальна. Недобросовісна конкуренція має найрізноманітніші форми прояву: від відвертої дезінформації споживачів про товар, підміни фірмового знаку до відвертої компроментації конкурентів.

12.4. Конкуренція та монополія: причини та чинники виникнення монополій. Сутність і форми монополій

Досконала конкуренція була панівною в економіках нині найрозвиненіших країн так званого традиційного капіталізму, які першими перейшли до ринкової системи організації економічної діяльності, приблизно до середини ХІХ ст. З другої половини ХІХ ст. поступово панівною формою ринкової організації економіки стали монополії. Вони не усунули з «арени» досконалу конкуренцію, а лише доповнили її, водночас поступово ставши панівною формою організації економіки.

Монополія історично і функціонально (тобто в кожний конкретний період функціонування сучасної економіки), виникнувши з вільної конкуренції, виступає, з одного боку, як заперечення конкуренції, як свого роду антиконкуренція, оскільки за її умов відбувається концентрація економічної влади на ринку, а, з іншого — як продовження розвитку конкуренції, як її особлива, специфічна, форма. За умов панування монополій також продовжує діяти закон конкуренції, але в модифікованій, трансформованій, формі — не як закон вільної конкуренції, а як закон монополістичної (в широкому значенні «монополізму», тобто не лише як власне «монополізм», а й як «олігополізм», «природний монополізм») конкуренції. Щоб краще зрозуміти її природу, спочатку з’ясуємо причини виникнення монополій, а потім — охарактеризуємо її основні форми.

Чому конкуренція на певному історичному і функціональному етапі розвитку економіки почала «породжувати» монополію, які причини лягли в основу цього історико-функціонального процесу? Їх, звичайно, багато, але їх можна згрупувати.