Розділ 3. Ринкове господарство як вища суспільна форма функціонування товарного виробництва

Реальний ринок містить чотири моделі ринку, які роздільно існують лише в економічній теорії. На практиці таких ринків у чистому вигляді немає.

Модель ринку досконалої (чистої) конкуренції. Її розробником є А. Маршалл. В основу даної моделі покладено ідею автоматичного функціонування ринкового механізму, яка базується на виробленій А. Смітом теорії «невидимої руки». Суть даної теорії полягає в тому, що учасники ринку керуються своїми егоїстичними інтересами. Однак реалізувати свої інтереси вони можуть лише за умов, що їх контрагенти також знайдуть спосіб задовольнити свої егоїстичні інтереси. Результатом зіткнення цих інтересів і буде ринкова рівновага. Звідси робиться висновок: якщо не заважати ринку, він зможе сам все відрегулювати.

Модель недосконалої конкуренції. Суть цієї моделі зводиться до визнання реального ринку як поєднання конкуренції та монополії. Авторами концепції недосконалої конкуренції є учениця А. Маршалла англійка Дж. Робінсон і американський економіст Е. Чемберлін. Вони описують ринки недосконалої конкуренції наступними трьома ринковими моделями.

Модель ринку чистої монополії, який являє собою варіант повністю монополізованого ринку, коли певний продукт виробляє одна фірма. У даному випадку конкуренція відсутня.

Модель ринку олігополії являє собою ринок, на якому господарюють декілька великих фірм, що вступають у різні види змови між собою. На такому ринку здійснюється конкурентна боротьба, але між монополіями. Подібні форми конкурентної боротьби являють собою нецінову конкуренцію.

Модель ринку монополістичної конкуренції. На такому ринку діють підприємства, які мають оптимальні масштаби виробництва, а їх кількість така, що створює можливість для практичної реалізації головних принципів досконалої конкуренції.

Наведена класифікація засвідчує, що дві моделі: досконалої (чистої) конкуренції і чистої монополії є протилежними. Між ними розташовані моделі, які є більш близькими до реалій ринку — модель олігополії та модель монополістичної конкуренції.

Як бачимо, всі чотири моделі не відповідають реаліям життя у тому сенсі, що вони є чисто ринковими і практично не включають взаємодію держави і суспільства. І держава, і суспільство відіграють значну роль у регулюванні ринкової економіки.

Основні елементи ринкового регулювання. Ринкова економіка має свою систему регулювання, яку іноді розглядають як засіб саморегулювання економіки. Система ринкового регулювання ґрунтується на об’єктивних економічних законах, що зумовлюють принципи економічної поведінки учасників ринку, використовує такі інструменти, як ціни, попит, пропозиція.

Об’єкт ринкового регулювання — це товарна продукція і послуги, які потрібні для задоволення потреб споживачів, що змінюються під впливом різних чинників: сезон, мода, купівельна спроможність тощо.

Інакше кажучи, регулювання диктує: що потрібно виробляти, скільки і де виробляти.

Рис. 11.1. Елементи ринкового регулювання

В умовах ринку теоретично не повинно бути ситуацій, коли існує грошовий попит на певний товар, а його немає в продажу, тобто виникає товарний дефіцит на цей вид продукції. За часів адміністративно-командної економіки існувала диференціація щодо постачання товарів у населені пункти країни. Основна товарна маса зосереджувалася у кількох містах, куди потрібно було їхати за покупками.

Ринкове регулювання здійснюється на основі законів попиту, пропозиції, співвідношення попиту і пропозиції. Основні елементи ринкового регулювання наведено на рис. 11.1.

Слід зазначити, що частина продукції і послуг не підлягає ринковому регулюванню. В Україні це насамперед воєнна продукція. Попит на неї всередині країни обмежується тільки Міністерством оборони. Існують також певні стратегічні види продукції, споживання яких обмежується державою. На деякі види виробничої діяльності встановлено державну монополію. Проте основна маса товарів і послуг перебуває у сфері ринкового саморегулювання.

---

11.2. Ринкова ціна

---

Ринкове регулювання можливе тільки за наявності ринкової ціни.

Рис. 11.2. Умови виникнення та ознаки ринкової ціни

Реалізація економічних законів попиту і пропозиції здійснюється через ринкову ціну. В умовах конкуренції ціна впливає на встановлення пропорцій у господарстві. Якщо в країні панує монополія державної власності на засоби виробництва, ціна втрачає роль регулятора економіки, перестає бути рушійною силою розвитку виробництва.

Попит і закон попиту

Попит — це форма вираження потреби в життєвих засобах, що визначається певною кількістю товарів і послуг, які споживачі можуть придбати за цінами, що склалися на ринку, та наявністю коштів.

Рис. 11.3 Механізм дії закону попиту

Рух попиту об’єктивно регулюється законом попиту. Він відображує причинно-наслідковий зв’язок між зміною ціни і зміною величини попиту, який має зворотний характер: підвищення ціни зумовлює зменшення попиту, зниження ціни — його зростання.