Розділ 2. Цілі економічної діяльності людини та суспільні форми організації їх досягнення

Матеріали — це предмети праці, які піддавалися переробці на даному або іншому підприємстві. Матеріали поділяють на основні і допоміжні. Основні матеріали входять до складу продукту, що виробляється. Допоміжні матеріали використовуються для забезпечення нормального ходу виробничого процесу. Так, як основні матеріали на машинобудівних підприємствах використовуються різні метали, з яких виготовляють машини, прилади, устаткування, а на швейній фабриці — різні тканини, з яких шиють, наприклад, костюми, сукні і тому подібне. Як один з видів допоміжних матеріалів на обох підприємствах використовуються мастильні матеріали для технічного догляду за устаткуванням. Предмети праці в грошовій формі представляють значну частину оборотного капіталу виробничого підприємства.

Важливу роль як фактор виробництва грають паливно-енергетичні ресурси. До них відносяться сукупність різних видів палива й енергії: електроенергія теплових, атомних і гідроелектростанцій, інші види енергії, нафтопродукти, газ, біопаливо, вугілля, торф, а також місцеві види палива. Частина з них в Україні добувається і/або виробляється, а частина імпортується.

Так, для приведення в дію засобів праці найчастіше використовують електричну енергію або нафтопродукти, газ, біопаливо. Паливно-енергетичні ресурси використовуються і для забезпечення інших виробничих потреб, а також для обігріву й обслуговування будівель. Обмеженість природних запасів нафти, газу, кам’яного вугілля і високі ціни на них, а також недостатня безпека ядерних електростанцій стимулюють використання альтернативних паливно-енергетичних ресурсів.

У процесі еволюції людського суспільства удосконалюються всі фактори виробництва. Особливо швидко це відбувається в умовах сучасної науково-технічній революції. З’являються нові види штучних матеріалів із заздалегідь заданими властивостями, які за якісними характеристиками перевершують ті, що раніше використовувалися. У США, Росії, Україні й інших країнах за допомогою нанотехнологій створені нові матеріали, які в два рази міцніші за метал і в декілька разів легші.

Освоюються й постійно вдосконалюються альтернативні паливно-енергетичні ресурси на основі використання водню, енергії сонця, вітру, біопалива, припливів і відливів тощо. Їх використання не лише збільшує паливно-енергетичні ресурси країни, але й істотно зменшує забруднення довкілля.

У США, наприклад, нині функціонують сонячні теплові електростанції загальною потужністю більше 400 мегават, які економлять 2,3 млн барелей нафти на рік у порівнянні із звичайними тепловими і не забруднюють довкілля. Введена в експлуатацію у 2007 р. в Іспанії сонячна теплова електростанція також економить паливо і скорочує викиди окису вуглецю в атмосферу на 18 тис. тонн на рік у порівнянні зі звичайною тепловою.

Наприкінці 2011 р. в Україні введено в експлуатацію 80-мегаватну сонячну електростанцію в селі Охотникове (Крим), а на початку 2012 р. — найбільшу в світі 100-мегаватну в селі Перове. Вона в порівнянні із тепловою станцією дозволяє скоротити викиди окису вуглецю на 105 тис. тонн на рік [15].

У недалекій перспективі очікується освоєння виробницт­ва силових агрегатів на основі водневих паливних елементів. За даними компанії General Motors (GM), автомобілі на водневих паливних елементах коштуватимуть не дорожче від своїх бензинових і дизельних суперників, як тільки світовий обсяг випуску водневих машин досягне 1 мільйона штук. Вважають, що нинішні гібридні машини (бензин плюс електрика) і авто­мобілі на біопаливі — лише проміжна стадія на шляху до екологічно чистих водневих автомобілів. Поява автомобілів на водневих паливних елементах забезпечить не лише збільшення паливно-енергетичних ресурсів, але й великі економічні, соціальні й екологічні корисні результати. Повністю буде розв’язана проблема забруднення повітря автомобілями та іншими машинами, раніше заснованими на використанні бензинових і дизельних двигунів.

Прискорюється освоєння у виробництві нових досконаліших і ефективніших засобів праці, що дозволяють автоматизувати процес виробництва й управління, підвищити продуктивність праці, вивільнити працівників (гнучкі виробничі системи, робототехнічні комплекси). Це призводить до прискорення морального старіння діючих засобів праці і швидшій і ефективнішій їх заміні досконалішими.

На думку автора, моральне старіння засобу праці — це зниження його техніко-економічного рівня і конкуренто­спроможності через появу в світі досконаліших і більш економічних, підвищення вимог екологічних і соціальних стандартів, неможливості або недоцільності їх використання для випуску нової продукції, а іноді й через вичерпання природних запасів деяких видів мінеральної сировини і палива. До морального старіння схильні усі види засобів праці, але більшою мірою морально старіють машини і прилади. Моральне старіння засобів праці може статися на будь-якій стадії їх життєвого циклу, починаючи з проектної.

Для управління сучасною технікою потрібна висока кваліфікація обслуговуючого персоналу. Тому нині швидко підвищуються вимоги до рівня освіти, до розумових здібностей, знань, кваліфікації та інтелекту працівників, володіння комп’ютерною технікою й інформаційними технологіями.

Слід враховувати, що людські ресурси (робоча сила) і засоби праці є взаємозамінними факторами виробництва. Тому в промислово розвинених країнах скорочується чисельність працівників, зайнятих у виробничій сфері, а з’являється можливість збільшувати чисельність працівників у сфері послуг. Підприємницькі здібності людини визначаються сукупністю її професійних і особових якостей, що дозволяють організувати високоефективну роботу колективу працівників, визначати на перспективу правильні відповіді на питання: що робити і в якій кількості? Як робити? Для кого робити? Це дозволяє забезпечити ефективний розвиток підприємства, своєчасно враховуючи зміни кон’юнктури ринку і запитів споживачів, впроваджуючи новітню техніку і технологію, нові продукти і нові методи організації виробництва; мінімізуючи ризики господарської діяльності. Водночас помилково зв’язувати підприємницькі здібності тільки з ринковою економікою. Вони властиві окремим працівникам і в умовах інших економічних систем, у тому числі і планової економіки. Про це нині переконливо свідчить досвід Китаю та В’єтнаму, де підприємництво активно стимулюється органами державного управління.

Науково-технічний прогрес (НТП) — це єдиний взаємо­обумовлений розвиток науки і техніки з метою кращого задоволення особистих і громадських потреб. У результаті НТП створюються нові матеріальні і нематеріальні блага, досконаліша й ефективніша техніка і технології, методи організації виробництва. Перелічені вище досягнення НТП часто називають інноваціями. Науково-технічний прогрес з високими темпами розвитку науки і техніки дістав назву «науково-технічна революція».

Стимулюванню розвитку науки і техніки приділяють багато уваги органи державного управління розвинених країн, оскільки від його темпів залежить рівень продуктивних сил і задоволення потреб населення.

Важливим економічним ресурсом є інформація про кон’юнк­туру відповідного ринку й очікувані тенденції її зміни, про рівень задоволення запитів споживачів, про новітні досягнення вітчизняної і зарубіжної науки, техніки й інформаційних технологій, про очікувані зміни законодавства країни базування і країн, у яких є або будуть партнери підприємства. Своєчасне отримання і обґрунтоване використання такої інформації дозволяє приймати управлінські рішення по ефективному розвитку підприємства.

Як буде показано в підрозділі 5.4, у будь-якій країні завжди існує перевищення сумарних особистих і суспільних потреб за певний період над можливістю їх задоволення через обмеженість економічних і природних ресурсів. Тому постійно на рівні держави, регіону, кожного підприємства виникає проблема вибору: які потреби слід задовольняти в першу чергу, щоб забезпечити максимальну соціально-економічну ефективність використання обмежених ресурсів.

5.4. Закон зростання потреб та розвиток системи мотивації до праці

Вивчення й узагальнення ученими-економістами багатовікового досвіду економічного розвитку багатьох країн дозволило відкрити загальний економічний закон підвищення потреб. Він свідчить про те, що у міру економічного й духовного розвитку суспільства відбувається підвищення потреб як у кількісному, так і в якісному плані. На жаль, зростанню потреб у кількісному плані сприяє також і широко практикована в гонитві за прибутком виробниками і торговими організаціями недобросовісна реклама. Вона навмисно вводить в оману споживачів відносно якості рекламованих товарів і послуг. Використовуваний у Німеччині, США і деяких інших країнах нейромаркетинг переслідує мету нав’язати клієнтові будь-яку купівлю, впливаючи на його психіку, органи почуття.

Закон підвищення потреб відбиває постійний взаємозв’я­зок і взаємообумовленість між виробництвом, споживанням й економічним і духовним розвитком суспільства. Початковим орієнтиром розвитку виробництва є особисті і суспільні потреби, оскільки виробляти слід тільки ті економічні блага, в яких є першочергові потреби. Виробництво, задовольняючи існуючі потреби, постійно розвиває і створює нові види матеріальних і нематеріальних благ, які стимулюють появу нових потреб, які відбивають рівень економічного й духовного розвитку суспільства. Наприклад, в 1970-х рр. американське мале підприємство APPLE розробило і запропонувало ринку перші персональні комп’ютери, в успіху яких сумнівався багато хто. Але дуже швидко ці багатофункціональні пристрої отримали широке поширення і стали успішно задовольняти нові індивідуальні, колективні й громадські потреби. Для забезпечення їх широких можливостей виникла потреба у виробницт­ві програмного забезпечення, принтерів, сканерів, звукових колонок, фотокамер, створення Інтернету. Нині APPLE є дуже великою компанією, ринкова вартість якої в лютому 2012 р. наблизилася до 500 млрд доларів. Причому всього за 40 днів після оголошення компанією про терміни появи нової версії планшетника IPad вона збільшилася на 100 млрд доларів. Тільки три компанії США свого часу досягали цього рубежу: Cisco, Microsoft і Intel.

У міру соціально економічного розвитку суспільства, змінюється структура потреб: деякі потреби старіють, з’яв­ляються нові, але ще швидше удосконалюються засоби їх задоволення. Наприклад, постійно скорочуються терміни освоєння нових моделей комп’ютерної і побутової техніки, технологічного устаткування тощо.