Розділ 2. Цілі економічної діяльності людини та суспільні форми організації їх досягнення

Процес редукції праці здійснюється в процесі обміну товарами стихійно, незалежно від волі і бажання людей, нібито за їх спиною. Якщо пропорції обміну товарів не відповідатимуть ступеню складності витраченої на їх виробництво праці, то почнеться перерозподіл праці по сферах виробництва. Так, якщо продукт 10-годинної праці ювеліра, при наших припущеннях, обмінюватиметься на продукт менше ніж 20-годинної простої праці, то відпаде стимул до підготовки ювелірів, і кількість застосовуваної ювелірної праці зменшиться. Скоротиться товарна маса ювелірних виробів. Якщо ж продукт 10-годинної праці ювеліра обмінюватиметься на продукт, що містить понад 20 годин простої праці, то збільшиться число людей, які готуються стати ювелірами, підвищиться обсяг ювелірної праці, і отже, маса запропонованих на ринку ювелірних виробів зросте. Врешті-решт, зміняться пропорції обміну. Таким чином, діє механізм редукції праці.

Що стосується проблеми відмінності товарного виробницт­ва від ринкового, то, на наш погляд, вона надумана.

За товарного виробництва саме ринок вирішує, що виробляти, як виробляти, для кого виробляти. Тому товарне господарство є ринковим.

Головною загальною ознакою цих типів товарного виробництва є те, що продукти праці набувають економічної форми товару.

Резюме

Для натуральних господарств характерною є економічна замкнутість. Це означає, що такі господарства повністю або майже повністю ізолювали себе від суспільного розподілу праці. Натуральне господарство протилежне товарному, яке виробляє продукти для продажу.

Історичне значення натурального господарства полягає в тому, що:

• воно є історично першим типом господарської діяльності людей;

• з’явилися перші галузі господарства: землеробство і тваринництво;

• на базі домашньої промисловості створювалися умови для виникнення ремесла і кустарного виробництва, а також для нового великого розподілу суспільної праці;

• людина вперше оволоділа методами виробництва засобів виробництва для землеробства, тваринництва і домашньої промисловості;

• розширене застосування примітивних засобів праці і поступове їх удосконалення підносили продуктивність праці в системі натуральних господарств.

Історично кінцевою межею натурального виробництва як єдиної й абсолютної форми є перший суспільний розподіл праці. Наступною історичною межею натуральної форми виробництва є поступове відокремлення ремесла від домашньої промисловості. Кінцевою історичною межею натуральної форми господарювання є феодальний спосіб виробництва. А взагалі елементи натурального виробництва завжди зберігаються там, де є селянське господарство. Саме в селянських господарствах зберігається і домашня промисловість.

На відміну від натурального, товарне виробництво є формою господарювання, за якої продукти праці виробляються відособленими господарюючими суб’єктами, які функціонують не для власних, а для задоволення потреб інших суб’єктів через ринок.

Його основні риси такі: це господарство відкритого типу, продукти виробляються для суспільних потреб. Виробництво засноване на суспільному поділу праці та економічній відокремленості товаровиробників. Для нього характерні: по­стійний розвиток продуктивних сил; технології виробництва; використання всіх компонентів людської (розумової, фізичної) праці; властиві непрямі економічні зв’язки: виробництво — розподіл — обмін — споживання. Економічним фундаментом є розширене відтворення.

Згадані форми економічної діяльності відображають стан продуктивних сил та економічних відносин з позицій суспільного розподілу і кооперації праці, ступеня відокремлення або усуспільнення людей у розрізі відносин власності. Вони завжди існують і взаємодіють. Прямі, безпосередні та опосередковані товарні зв’язки становлять діалектичну єдність. У процесі історичного розвитку відповідно до по­треб суспільного виробниц­тва панівне місце посідає то одна, то інша форма.

Товарне виробництво характеризується тим, що продукти виробляються відокремленими спеціалізованими виробниками і для задоволення суспільних потреб необхідна купівля-продаж тих продуктів, що стають товарами. Основними причинами виникнення товарного виробництва є: суспільний розподіл праці і спеціалізація виробництва; обмеженість ресурсів; соціально-економічна відособленість виробників; необхідність обміну продуктами праці на основі еквівалентних виробничих витрат. З погляду соціально-економічних відносин приватна власність, як одна з основних умов виникнення і розвитку товарного виробництва, доцільна лише в історичному аспекті. За сьогоднішніх умов панівним стає плюралізм форм власності.

В умовах глибокого суспільного розподілу праці та наявності приватної власності об’єктивно виникають і розвиваються товарні відносини, як особлива економічна форма економічних зв’язків. Товарні відносини між економічними агентами спеціалізованого виробництва об’єктивно матеріалізуються в продукті виробництва, надаючи їм товарної форми. Товаром є не будь-який продукт виробництва, а той, що спеціально виробляється для відчуження його на ринку за гроші.

Кожен товар має кілька властивостей. Традиційно називають дві властивості товару: споживчу вартість і мінову вартість. З одного боку, товар — корисна річ, здатна задовольнити відповідну потребу людини. Ця його властивість називається споживчою вартістю. З іншого боку, товар має спроможність обмінюватися на інші товари, причому у ви­значеній пропорції. Цю властивість товару називають міновою вартістю.

Втілена в товарах праця є субстанцією вартості. Тому величина вартості товару визначається кількістю витрат суспільно-необхідної праці для його виробництва. Мірою праці, а отже, й мірою вартості є робочий час. Проте відомо, що одному товаровиробнику потрібно на виробництво товару більше часу, ніж іншому.