Розділ 2. Цілі економічної діяльності людини та суспільні форми організації їх досягнення

• на базі домашньої промисловості створювалися умови для виникнення ремесла і кустарного виробництва, а також для нового великого розподілу суспільної праці;

• людина вперше оволоділа методами виробництва засобів виробництва для землеробства, тваринництва і домашньої промисловості;

• розширене застосування примітивних засобів праці і поступове їх удосконалення підносили продуктивність праці в системі натуральних господарств.

Історично кінцевою межею натурального виробництва, як єдиної і абсолютної форми, є перший суспільний розподіл праці. Наступною історичною межею натуральної форми виробництва є поступове відокремлення ремесла від домашньої промисловості. Кінцевою історичною межею натуральної форми господарювання є феодальний спосіб виробництва. А взагалі, елементи натурального виробництва завжди зберігаються там, де є селянське господарство. Саме в селянських господарствах зберігається і домашня промисловість.

7.2. Товарна форма організації виробництва: умови та причини виникнення, види, основні ознаки

На відміну від натурального, товарне виробництво є формою господарювання, за якої продукти праці виробляються відособленими господарюючими суб’єктами, які функціонують не для власних, а для задоволення потреб інших суб’єктів через ринок.

Його основні риси такі: це господарство відкритого типу, продукти виробляються для суспільних потреб. Виробницт­во засноване на суспільному розподілі праці та економічній відокремленості товаровиробників. Для нього характерні: по­стійний розвиток продуктивних сил; технології виробництва; використання всіх компонентів людської (розумової, фізичної) праці; властиві непрямі економічні зв’язки: виробництво — розподіл — обмін — споживання. Економічним фундаментом є розширене відтворення.

Згадані форми економічної діяльності відображають стан продуктивних сил та економічних відносин з позицій суспільного розподілу і кооперації праці, ступеня відокремлення або усуспільнення людей у розрізі відносин власності. Вони завжди існують і взаємодіють. Прямі, безпосередні та опосередковані товарні зв’язки становлять діалектичну єдність. У процесі історичного розвитку відповідно до по­треб суспільного виробництва панівне місце посідає то одна, то інша форма.

Товарне виробництво характеризується тим, що продукти виробляються відокремленими спеціалізованими виробниками і для задоволення суспільних потреб необхідна купівля-продаж тих продуктів, що стають товарами. Основними причинами виникнення товарного виробництва є: суспільний розподіл праці і спеціалізація виробництва; обмеженість ресурсів; соціально-економічна відособленість виробників; необхідність обміну продуктами праці на основі еквівалентних виробничих витрат. З погляду соціально-економічних відносин приватна власність як одна з основних умов виникнення і розвитку товарного виробництва доцільна лише в історичному аспекті. За сьогоднішніх умов панівним стає плюралізм форм власності.

Товарне виробництво виникло в період розпаду первісно­общинного ладу. Воно мало значне розповсюдження в рабо­власницькому суспільстві і за феодалізму, а за капіталізму набуло всезагального характеру. Товарне виробництво, яке виникло на базі натуральної форми виробництва, існує вже близько 7000 років. Які ж умови сприяли виникненню товарної форми організації виробництва?

Необхідною умовою виникнення товарного виробництва та обміну є суспільний розподіл праці. В міру розвитку продуктивних сил за натуральної форми виробництва праця стає вже більш спеціалізованою. Розподіл праці, який спочатку формувався в межах первісної общини або роду, з часом виходить за них. Складається система суспільного розподілу праці. Так, тваринницькі племена відокремлюються від інших племен. У зв’язку з цим одні племена займаються переважно землеробством, а інші — тваринництвом. З відокремленням тваринницьких племен відбувся перший великий суспільний розподіл праці.

Внаслідок появи надлишків продукту в спеціалізованих племенах виникає обмін продуктами між племенами й общинами. Займаючись, в основному, виробництвом продуктів тваринництва (м’яса, молока, шкур), племена пастухів по­требували продуктів землеробства (зерна, плодів, борошна тощо), землероби, навпаки — продуктів тваринництва (м’яса, шкур, вовни). Таким чином, на стадії першого великого розподілу праці виникає обмін надлишками вироблених продуктів між племенами й общинами.

В міру зростання виробництва поряд із землеробством і тваринництвом розвивалися й інші види виробничої діяльності людей. У тваринницьких і особливо землеробських общинах та племенах розвивалося ремісниче виробництво — коваль­ське, гончарне, ткацьке тощо. Ремесло — це дрібне виробництво, яке засноване на особистій праці виробника і ручному інструменті. Виробництво більш досконалих знарядь праці та зброї, які все частіше виготовлялися з металу, потребувало вмілої праці, з’явилася об’єктивна необхідність відокремлення ремесла від землеробства і тваринництва. Ремесло стає спеціальністю окремих осіб. Праця ремісників поступово відокремлюється від праці землеробів і тваринників, і ремесло виділяється в самостійну галузь виробничої діяльності людей.

З відокремленням ремесла від сільського господарства настав другий великий суспільний розподіл праці. Це була перша в історії форма промисловості, яка відокремилася від натуральної. Крім продуктів землеробства і тваринництва, все частіше надходили в обмін вироби ремісників: кам’яні та металеві сокири, серпи і коси, луки, мечі, посуд, тканини, одяг. Відокремлення ремесла сприяло виникненню виробництва продуктів спеціально для обміну.

Продукт, що виробляється не для особистого споживання, а для обміну, називається товаром. Виробництво товарів мало місце ще до другого великого суспільного розподілу праці, але після відокремлення ремесла в самостійну сферу діяльності воно стає більш регулярним, стійким. Спочатку товар безпосередньо обмінювався на інший товар, тобто за формулою Т—Т. Наприклад, 1 міра зерна на 1 вівцю. З часом з’явилися гроші. З появою грошей обмін розпадається на два акти: продаж товару на гроші (Т—Г) і купівля (придбання) інших товарів на гроші (Г—Т). З розгортанням відносин купівлі-продажу товарів у сфері обміну сформувався ринок.

Товарне виробництво — це така організаційна форма суспільного виробництва, за якої продукти виробляються не для власного споживання, а для обміну через купівлю-продаж на ринку.

Товарне виробництво має такі основні риси:

• суспільний розподіл праці. В умовах товарного господар­ства виробництво складається з різнорідних і відокрем­лених господарських одиниць. Кожна з них спеціалізується на виробництві певного продукту. Так, промисловість поділяється на різні галузі: текстильну, харчову, шкіряну, металургійну та ін.;

• приватна власність на засоби виробництва. В процесі розпаду первіснообщинного ладу виникла приватна власність на землі та на засоби виробництва. Суспільний розподіл праці створював умови для виникнення та становлення приватної власності. Відносини приватної власності на засоби виробництва і продукцію є важливою рисою товарної форми виробництва;

• обмін товарами як форма економічного зв’язку між виробниками. В умовах спеціалізованого виробництва, коли кожен товаровиробник виробляє не для себе, а на ринок, і через ринок отримує все необхідне, єдиною формою зв’язку між товаровиробниками виступає обмін товарами;