Розділ 1. Загальні засади економічної науки

Отже, усвідомлення сутності, ролі та необхідності пізнання економічних законів, опанування інструментарієм економічного дослідження дозволить вам свідомо поглянути на внутрішні важелі та регулятори економічного життя, визначити сильні та слабкі сторони механімів управління сучасними господарськими системами, зрозуміти основні завдання, напрями та форми економічної політики, яка забезпечила ­б сталий економічний розвиток у країні на інноваційних засадах в інтересах більшості членів нашого суспільства.

Основні поняття та категорії

Зв’язок (взаємозв’язок) являє собою такий тип відносин між суб’єктами життєдіяльності, явищами, процесами або їх властивостями, коли зміни в одній із складових цього взаємозв’язку ведуть до змін в іншій складовій, забезпечуючи (або не забезпечуючи) певний синергетичний результат. Тому важливо розрізняти сутнісні (причинно-наслідкові) суттєві та несуттєві зв’язки, стійкі й нестійкі, необхідні і випадкові, внутрішні та зовнішні, первинні й вторинні, загальні та специфічні зв’язки тощо.

Типи зв’язків у соціальних системах — зв’язки можуть існувати як регулярні, стійкі, так і нерегулярні, випадкові, кон­структивні і деконструктивні, забезпечуючи за певних умов упорядкованість структурних елементів економічної системи, надаючи їй ознак цілісності або створюючи передумови для біфуркації, ентропії, хаосу, тобто для дезінтеграційних процесів у структурі цієї системи.

Взаємозв’язок — основна функція — фіксація наявності відносин між певними суб’єктами економічної діяльності, інших форм соціального життя.

Взаємодія — відбиває активний характер взаємозв’язку, тобто відносин між суб’єктами економічної діяльності з метою використання синергетичного ефекту від такої взаємодії при реалізації певних цілей щодо задоволення потреб та інтересів індивідуума, організації, суспільства, держави.

Взаємовплив — вища форма реалізації функцій взаємозв’яз­ків та взаємодії суб’єктів економічної, політичної, соціальної та інших видів діяльності системи зв’язків, що склалися. Саме такий стан може забезпечити дійсний синергетичний ефект функціонування економіки, суспільства, держави, який знаходить свій прояв у врівноваженості можливостей забезпечення потреб та інтересів, зростання обсягів виробництва та рівня добробуту, прогресивну та динамічну спрямованість розвитку національної економіки, інших сфер суспільного життя.

Синергізм, синергія (грец. synergeia) — варіант реакції організму (зокрема й соціального організму) на комбінований вплив двох або кількох лікарських речовин (чинників), який характеризується тим, що така дія перевищує дію кожного компонента, що функціонує окремо.

Закони науки — стійкі взаємозв’язки між відповідними процесами та явищами фіксуються у вигляді наукових законів та функціональних взаємозалежностей. У науці такі залежності мають, як правило, кількісний характер і описуються відповідними функціональними законами у вигляді математичних рівнянь, що зв’язують відповідні змінні.

Економічний закон — форма упорядкованої організації, функ­ціонування та прояву внутрішньо необхідних, сталих істотних зв’язків між протилежними, але взаємообумовленими сторонами, властивостями економічних явищ і процесів, елементами економічної системи.

Механізм дії економічних законів у ринковій економіці — це певна система об’єктивних економічних форм і процесів, через які проявляються найбільш стійкі та суттєві причинно-наслідкові зв’язки, що охоплюють поле діяльності даного закону або вимоги з боку закону до форм організації господарської діяльності як окремими виробниками, так і суспільством у цілому.

Механізм використання економічних законів — перед­бачає підсвідомий або свідомий рух суспільства, окремого суб’єкта економічної діяльності в напрямку та в межах, визначених вимогами ринкових законів на основі пошуку найбільш ефективних інституційних форм, методів та інструментів господарювання, які відповідали б цим вимогам, а отже, й інтересам суб’єктів ринку.

Конкуренція (у буквальному значенні — сутичка, зіткнення). 1. Суперництво, боротьба за досягнення кращих результатів у якійсь сфері діяльності. 2. Боротьба між приватними виробниками (суб’єктами ринкового господарства) за найбільш вигідні умови виробництва, реалізації та купівлі товарів і по­слуг; стан взаємовідносин, при якому відбувається вільне, повне та достовірне зіставлення всіх суб’єктів господарювання як у плані пропозиції, так і попиту на товари та послуги, засоби виробництва та капітал; об’єктивний закон ринкової економіки на всіх етапах її становлення та розвитку.

Поняття — думка, що відбиває в узагальненій формі предмети та явища дійсності у зв’язку між ними шляхом фіксації загальних та специфічних ознак, в якості яких виступають властивості предметів та явищ і відносини між ними; об’єкт характеризується в поняттях узагальнено, що досягається за рахунок використання у процесі пізнання таких розумових дій, як абст­ракція, ідеалізація, узагальнення, порівняння, визначення.

Зміст поняття — це сукупність ознак предметів, які знай­шли відображення в понятті.

Категорія — являє собою більш складну сутнісну форму виразу закономірностей функціонування, розвитку та трансформації економічного життя людини, економічних систем, суспільства в цілому мовою науки. Найбільш розповсюджені визначення категорії:

1) філософське загальне поняття, що відображає найбільш суттєві властивості та відносини предметів, явищ об’єктивного світу (матерія, час, простір, рух, причинність, якість, кількість тощо);

2) розряд, група предметів, явищ, осіб, об’єднаних спільністю якихось ознак; категорія (від грец. kategoria — ви­словлювання, судження, визначення, ознака) є формою мислення, яка відображає універсальні властивості та співвідношення предметів об’єктивної дійсності.

Категорії розглядаються також як «гранично загальні, фундаментальні поняття, які відображають найбільш суттєві, закономірні зв’язки та відносини реальної дійсності та пізнання». Вони виступають формами та стійкими принципами організації процесу мислення, «відтворюють властивості та відносини буття та пізнання у всезагальній та найбільш концентрованій формі». Усі категорії науки знаходяться у певному зв’язку між собою, отже, являють собою систему, яка будується на основі єдності історичного та логічного, тому кожна категорія «може бути осмислена лише як елемент усієї системи».

Спільні (однопорядкові) ключові сутнісні ознаки та функ­ції поняття категорії: по-перше, категорія є сформульованою людською думкою, отже, доступною досліднику формою узагальнення сутності певних реальних об’єктивних процесів в економіці та суспільстві, що вже мали місце у житті людства, розвиваються у даний час або можуть відбутися за певних умов у майбутньому і, по-друге, саме існування таких сформульованих узагальнень щодо сутності окремих процесів, окремих дій, окремих форм відносин у процесі життєдіяльності людини та суспільства робить категорії ефективним інструментом дослідження внутрішніх (ендогенних) важелів функціонування та розвитку економіки, інших сфер суспільного життя.