Розділ «Дика качка»

Г е д в і г (хлипає). Не можу ж я мучитись, аж поки виросту!…Та я вже догадуюсь, у чому річ… Може, я не справжня татова дочка.

Г р е г е р с (тривожно). Як же це може бути?

Г е д в і г. Може, мама знайшла мене. І ось тепер, певно, тато дізнався про це. Я читала одну таку історію.

Г р е г е р с. Ну а коли б і так…

Г е д в і г. То все одно, мені здається, це не повинно заважати татові любити мене, як колись. Ще навіть більше. Дику качку нам теж прислали в подарунок, а я все-таки страшенно люблю її.

Г р е г е р с (намагаючись відвернути її увагу). Дику качку? Так, правда! Поговоримо трошки про дику качку.

Г е д в і г. Бідна дика качка! Він і її більше бачити не хоче. Подумайте, він хотів скрутити їй в’язи!

Г р е г е р с. Ну, цього він, напевно, не зробить!

Г е д в і г. Але він так сказав. І це так негарно було з його боку! Я кожного вечора молюся за неї, щоб вона була жива й здорова.

Г р е г е р с (дивиться на неї). Ви молитесь вечорами?

Г е д в і г. Та-ак.

Г р е г е р с. Хто ж вас привчив до цього?

Г е д в і г. Я сама. Одного разу тато був дуже хворий і йому поставили п’явки на шию. І він сказав, що в нього смерть за плечима.

Г р е г е р с. Ну?

Г е д в і г. Я й почала молитися за нього, лягаючи спати. З того часу так і звикла.

Г р е г е р с. А тепер молитесь і за дику качку?

Г е д в і г. Авжеж. Мені здалося, що краще вже прихопити і її. Вона все хиріла спочатку.

Г р е г е р с. Ви і ранками молитесь?

Г е д в і г. Ні, ранками не молюсь.

Г р е г е р с. А чому ж?