Розділ «Дика качка»

Г р е г е р с. А в чому ж він полягає? Яка його мета?

Я л ь м а р. О, любий мій, ти поки що не розпитуй про подробиці. На все це потрібен час — розумієш. І ти не думай, що це з марнославства. Я працюю, звісно, не для себе особисто. Ні, передо мною день і ніч стоїть завдання мого життя.

Г р е г е р с. Яке це завдання?

Я л ь м а р. Ти забув старого, вкритого сивиною?

Г р е г е р с. Твого бідолашного батька? Так, але що ж ти можеш, власне кажучи, зробити для нього?

Я л ь м а р. Можу воскресити в ньому почуття власної гідності, знявши ганьбу й уславивши ім’я Екдалів.

Г р е г е р с. То он яке завдання твого життя!

Я л ь м а р. Так. Я хочу врятувати понівечене життя старого. Він був понівечений уже тоді, коли знялася над ним буря. Поки тривало це жахливе слідство, він уже перестав бути самим собою. Пістолет цей… З якого ми стріляємо кроликів… Так, він відіграв неабияку роль в екдальській трагедії.

Г р е г е р с. Пістолет? Як же це?

Я л ь м а р. Коли вирок було виголошено, батька мали ув’язнити… Він тримав пістолет у руці.

Г р е г е р с. Тримав!…

Я л ь м а р. Так. Але не наважився. Він злякався. Так він уже занепав, так підупав духом. Ах, чи зрозумієш ти це? Він, офіцер, який убив дев’ятьох ведмедів, нащадок двох підполковників… Тобто в хронологічному порядку, звичайно. Чи зрозумієш ти це, Грегерсе?

Г р е г е р с. Так, я цілком розумію.

Я л ь м а р. А я ні. І потім пістолет вдруге відіграв роль в історії нашої сім’ї. Коли на батька наділи сірий одяг і ув’язнили… О-о! Це був для мене жахливий час, повір! У мене на обох вікнах були спущені штори. І коли я потай визирав з-за них на вулицю і бачив, що сонце світить, як і колись, — я не розумів цього; бачив, що люди проходять, сміються, розмовляють про щось… І не розумів цього. Мені здавалося, що все життя повинно завмерти, зупинитися, як під час затемнення сонця.

Г р е г е р с. У мене було таке ж почуття, коли померла мати.

Я л ь м а р. У таку хвилину Яльмар Екдаль і приставив пістолет до своїх грудей.

Г р е г е р с. То й ти хотів!…

Я л ь м а р. Так.

Г р е г е р с. Але ти не вистрілив?

Я л ь м а р. Ні. У вирішальний момент я здобув над собою перемогу. Я залишився жити. І, повір, треба було неабиякої мужності, щоб обрати життя за таких умов.