Розділ «Дика качка»

Я л ь м а р (за сіткою). Ти вже прийшов? А я й не знав. Такий був зайнятий… (До Гедвіг.) Чому ж ти не сказала? (Входить.)

Г р е г е р с. То ти там і стріляєш?

Я л ь м а р (показуючи на двоствольний пістолет). Всього-на-всього ось із цього.

Г і н а. Та ви з дідусем ще наробите лиха з цим лівольвером.

Я л ь м а р (роздратовано). Я, здається, вже казав, що така вогнепальна зброя називається револьвером.

Г і н а. Ну, від цього вона не стане кращою, я гадаю.

Г р е г е р с. То й ти став тепер мисливцем, Яльмаре?

Я л ь м а р. Ну, так, інколи кроликів постріляємо трішки… Здебільшого заради старого — ти ж розумієш.

Г і н а. Мужчини такий дивний народ, їм конче потрібно розважатися.

Я л ь м а р (роздратовано). Звичайно, нам треба інколи розважатися.

Г і н а. Ну от, і я точнісінько те саме кажу.

Я л ь м а р. Ну! Гм… (До Грегерса.) І бачиш, як добре, — горище зовсім осторонь, ніхто не чує, як ми тут стріляємо. (Кладе пістолет на горішню полицю.) Не чіпати пістолета, Гедвіг! Один ствол заряджений. Пам’ятай.

Г р е г е р с (дивиться крізь сітку). У вас і мисливська рушниця є, як я бачу.

Я л ь м а р. Це стара батькова рушниця. Вона вже не стріляє, замок щось попсувався. Але все-таки досить цікава штука. Її можна розбирати, чистити, мастити і знову збирати… Звичайно, це все більше батько возиться.

Г е д в і г (біля Грегерса). Ось тепер ви можете добре роздивитися дику качку.

Г р е г е р с. Я саме на неї й дивлюсь. У неї одне крило трохи обвисло, здається.

Я л ь м а р. Воно й не дивно, вона ж була підстрелена.

Г р е г е р с. І одну ногу неначе трохи волочить. Чи ні?

Я л ь м а р. Мабуть, трошечки.

Г е д в і г. За цю ногу її собака схопив.