Розділ «Дика качка»

Я л ь м а р. А так загалом ніби з нею нічого й не сталося. І це справді дивовижно, коли пригадати, що в неї влучив заряд дробу, й до того ж вона побувала в зубах у собаки…

Г р е г е р с (кинувши погляд на Гедвіг). …І в безодні морській…

Г е д в і г (посміхаючись). Так.

Г і н а (порається біля стола). Далася їм ця диковинна качка. Упадають біля неї, наче біля принцеси.

Я л ь м а р. Гм! Скоро буде готово?

Г і н а. Зараз. Гедвіг, ходім, допоможеш мені.

Г і н а і Г е д в і г ідуть до кухні.

Я л ь м а р (півголосом). Ти б не стояв тут і не дивився на старика. Він не любить.

Грегерс відходить від дверей на горище.

І краще я зачиню, поки інші не прийшли. (Махає руками.) Кшш, кшшш! Забирайтеся! (Піднімає завісу і засуває двері.) І вся ця механіка — мій винахід. Воно досить цікаво придумувати і обладнувати тут усе, лагодити і поправляти, коли псується. Та й, крім того, це ось пристосування конче необхідне: Гіна не любить, щоб кролики і кури залізали сюди до ательє.

Г р е г е р с. Ну звичайно. Мабуть, дружина твоя й орудує тут усім?

Я л ь м а р. Я взагалі склав на неї всі поточні справи. Це дає мені можливість знайти час, щоб посидіти й подумати про те, що набагато важливіше.

Г р е г е р с. Що ж це таке, Яльмаре?

Я л ь м а р. Дивуюсь, як ти досі не спитав про це. Чи ти, може, й не чув про винахід?

Г р е г е р с. Про винахід?

Я л ь м а р. Невже не чув? Ну, та у вас там, у лісових хащах…

Г р е г е р с. То ти щось винайшов?

Я л ь м а р. Не зовсім ще винайшов. Але я зайнятий цим. Ти, звичайно, розумієш, що коли я вирішив присвятити себе фотографії, то не для того ж, щоб тільки фотографувати тут всяких людей.

Г р е г е р с. Ну звичайно. Так і дружина твоя оце тільки що мені казала.

Я л ь м а р. Я поклявся, що коли вже присвячу свої сили цьому ремеслу, то піднесу його на таку височінь, що воно стане справжнім мистецтвом і наукою. І от я вирішив зробити цей незвичайний винахід.