Розділ «Дика качка»

Г е д в і г. А, знаєте, тут жив колись старий моряк, капітан; він і понавозив усього цього зі своїх плавань, його звали «летючим голландцем»… Так дивно! Він зовсім не був голландцем.

Г р е г е р с. Не був?

Г е д в і г. Ні. Але, нарешті, він зник зовсім. А все це так і залишилось.

Г р е г е р с. Скажіть мені, коли ви сидите там і розглядаєте малюнки, вам самій не хочеться подивитися на білий світ?

Г е д в і г. Ні-і! Я хочу завжди бути вдома і допомагати татові й мамі.

Г р е г е р с. Ретушувати карточки?

Г е д в і г. Ні, не тільки. Мені найбільше б хотілося навчитися гравірувати такі малюнки, як в англійських книгах.

Г р е г е р с. Гм… А що каже на це ваш батько?

Г е д в і г. Йому це, мабуть, не подобається. Тато щодо цього такий дивний. Уявіть, він каже, що найкраще вчитися плести кошики і різні речі з соломи! Ну що в тім хорошого?

Г р е г е р с. І по-моєму нічого особливого.

Г е д в і г. Але тато має рацію, якби я вивчилася плести, я б могла сплести нового кошика для дикої качки.

Г р е г е р с. Могли б, звичайно. І кому ж найближче подбати про це, як не вам.

Г е д в і г. Звичайно. Адже качка моя.

Г р е г е р с. Отож-то.

Г е д в і г. Аякже, моя власна. Але я позичаю її татові і дідусеві, коли вони тільки хочуть.

Г р е г е р с. Он як? А навіщо ж вона їм?

Г е д в і г. Вони з нею панькаються, щось обладнують для неї і взагалі…

Г р е г е р с. Можу собі уявити. Дика качка, звичайно, найважливіша персона там на горищі.

Г е д в і г. Аякже. Це ж бо справжній дикий птах… І її так шкода. Їй нема з ким дружити, бідолашній.

Г р е г е р с. Вона не має сім’ї, як кролики…