Розділ «Дика качка»

Я л ь м а р (трохи згодом). Чого ти тут блукаєш, шукаєш? Назирати, чи що, послали?

Г е д в і г. Зовсім ні.

Я л ь м а р. А мати що робить?

Г е д в і г. Мама цілком поринула у вінегрет. (Підходить до стола.) Може б, я тобі допомогла щось, тату?

Я л ь м а р. Ні. Краще я сам. Краще вже самому всюди і скрізь… Поки сил вистачить!… Не бійся, Гедвіг: поки батько твій не надірветься…

Г е д в і г. О, тату, не говори так!… Недобре! (Ходить по кімнаті. Зупиняється коло відчинених дверей на горище і зазирає туди.)

Я л ь м а р. Що він там робить?

Г е д в і г. Мабуть, хоче покласти новий прохід до корита.

Я л ь м а р. Ніколи йому не впоратися самому! А я повинен тут сидіти неначе прикутий!

Г е д в і г (підходить до нього). Дай мені пензлик, тату… Я вмію.

Я л ь м а р. Дурниці. Тільки очі попсуєш.

Г е д в і г. Зовсім ні. Давай, давай пензлика.

Я л ь м а р (підводиться). Ну, хіба тільки на хвилину, на дві, не більше.

Г е д в і г. Ну то що ж зі мною може статися? (Бере пензлик.) Ось так. (Сідає.) А ось і взірець.

Я л ь м а р. Тільки не зіпсуй очей! Чуєш? Я не беру на себе відповідальності за тебе… Сама тоді на себе нарікай — чуєш?

Г е д в і г (ретушуючи). Так, так, добре.

Я л ь м а р. А ти дуже здібна, Гедвіг. Лише на дві хвилинки, розумієш? (Прослизає за завісу на горище.)

Гедвіг працює. Чути, як Яльмар і Екдаль про щось сперечаються на горищі.

(Виходить із-за сітки.) Гедвіг, подай-но мені кліщі з полиці. І молоток. (Обертаючись назад.) Ти зараз побачиш, батьку. Дай-но мені тільки показати тобі, як я придумав!

Гедвіг, діставши з полиці потрібні інструменти, передає їх йому.