Розділ «Дика качка»

Я л ь м а р. Я теж заходив до нього на хвилинку… Коли ти пішла по провізію…

Г і н а. Чула. Запросив його на сніданок?

Я л ь м а р. Ну, розумієш, так трохи перекусити до обіду. Для першого дня… Незручно не запросити. Адже в тебе завжди знайдеться що-небудь.

Г і н а. Доведеться знайти.

Я л ь м а р. Тільки, будь ласка, щоб не було так, аби-аби, Гіно. Реллінг з Мольвіком теж, мабуть, зайдуть. Я, бачиш, зустрів Реллінга на сходах, ну й довелося…

Г і н а. Ще й цих двоє!

Я л ь м а р. Господи Боже… Куском-двома більше чи менше! Хіба не все одно?

С т а р и й Е к д а л ь (відчиняє свої двері і визирає). Слухай, Яльмаре… (Побачивши Гіну.) А-а!

Г і н а. Вам щось потрібно, дідусю?

Е к д а л ь. Ні, ні, однаково. Гм… (Зникає.)

Г і н а (бере кошик). Будь ласка, наглядай за ним добре, щоб не пішов.

Я л ь м а р. Авжеж, авжеж, постараюсь. Слухай, Гіно, добре б вінегрету з оселедцем… Реллінг і Мольвік, мабуть, здорово гульнули вночі.

Г і н а. Коли б тільки не прийшли завчасно…

Я л ь м а р. Ні, нічого, встигнеш.

Г і н а. Ну гаразд. А ти ще встигнеш попрацювати трошки.

Я л ь м а р. Я ж працюю! Роблю, скільки можу!

Г і н а. Кінчиш, — і все, як гріх з душі. (Виходить з кошиком до кухні.)

Яльмар сидить деякий час, водячи пензликом по фотографії; працює мляво, неохоче.

Е к д а л ь (виглядає, озирає кімнату і тихо каже). Ти дуже зайнятий?

Я л ь м а р. Та сиджу ось тут, з цими карточками.