Розділ «Ляльковий дім»

Г е л ь м е р. Норо! Яке безглуздя! Яка невдячність! Хіба ти не була тут щаслива?

Н о р а. Ні, ніколи не була. Думала, що щаслива, а насправді не була такою.

Г е л ь м е р. Не була… Не була щаслива!

Н о р а. Ні, тільки весела. І ти завжди був ласкавий до мене. Але наш дім був тільки кімнатою для дитячих ігор. Тут я була дружиною-лялькою, як удома дитиною-лялькою. А діти, знову ж таки, були моїми ляльками. Мені подобалося, коли ти грався зі мною, а їм подобалося, коли я гралася з ними. Ось яким було наше подружжя, Торвальде.

Г е л ь м е р. У твоїх словах є трохи правди… Хоч яке це перебільшення і екзальтація. Але тепер усе буде інакше. Грання скінчилося, починається виховання.

Н о р а. Виховання кого? Мене чи дітей?

Г е л ь м е р. І тебе, і дітей, люба Норо.

Н о р а. Ох, Торвальде, не такий ти чоловік, щоб виховати з мене справжню дружину для себе.

Г е л ь м е р. І це кажеш ти?

Н о р а. А я… Хіба я підготована виховувати дітей?

Г е л ь м е р. Норо!

Н о р а. Хіба ти оце не казав сам, що мені не можна довірити виховання дітей?

Г е л ь м е р. У хвилину роздратування! Хто звертає на таке увагу!

Н о р а. Ні, ти добре казав. Із цим завданням я не впораюся. Спершу треба виконати інше завдання. Подбати про своє виховання, а ти не такий чоловік, щоб допомогти мені. Мені самій треба взятися за це. Тому я залишаю тебе.

Г е л ь м е р (схоплюється). Що ти сказала?

Н о р а. Я мушу бути сама, щоб зрозуміти себе і все навколо. Тому я не можу більше залишатися в тебе.

Г е л ь м е р. Норо! Норо!

Н о р а. І я піду зараз же. Кристина напевне пустить мене переночувати…

Г е л ь м е р. Ти збожеволіла! Хто тобі дозволить! Я забороняю!

Н о р а. Відтепер дарма щось забороняти мені. Я беру тільки свої речі. Від тебе я нічого не візьму, ні зараз, ні потім.