Розділ «Ляльковий дім»

Ф р у Л і н н е. Кроґстад повинен забрати назад свого листа нерозпечатаним. Повинен знайти якийсь привід…

Н о р а. Але саме в цей час Торвальд завжди…

Ф р у Л і н н е. Затримай його. Тим часом зайди до нього. Я повернуся якомога швидше. (Квапливо виходить через передпокій.)

Н о р а (підходить до Гельмерових дверей, відчиняє їх і заглядає всередину). Торвальде!

Г е л ь м е р (із кабінету). Ну, чи впустять мене нарешті до моєї власної вітальні? Ходімо, Ранку, зараз побачимо… (У дверях.) Але що це означає?

Н о р а. Що саме, любий?

Г е л ь м е р. Я зі слів Ранка сподівався побачити тебе в розкішній бальній сукні.

Р а н к (у дверях). Я так зрозумів, але, виходить, помилився.

Н о р а. Ні, до завтра мене ніхто не побачить у тому вбранні.

Г е л ь м е р. Слухай, Норо, в тебе такий вигляд, наче ти перевтомилася. Ти так багато вправлялася?

Н о р а. Ні, я ще й не починала.

Г е л ь м е р. Треба повправлятися…

Н о р а. Так, конче треба, Торвальде. Та я нічого не втну без твоєї допомоги. Геть усе забула.

Г е л ь м е р. О, ми швидко все пригадаємо.

Н о р а. Так, конче попрацюй зі мною, Торвальде. Обіцяєш? Я так боюся. Таке велике товариство… Ти мусиш присвятити мені сьогоднішній вечір. Жодних інших справ, жодної писанини. Обіцяєш? Правда, любий?

Г е л ь м е р. Обіцяю, що ввечері буду цілком до твоїх послуг… Моє безпорадне сонечко… Гм, добре, тільки спершу… (Іде до дверей передпокою.)

Н о р а. Куди ти йдеш?

Г е л ь м е р. Хочу тільки поглянути, чи немає листів.

Н о р а. Ні, ні, не треба, Торвальде!

Г е л ь м е р. Чому?