Розділ «Ляльковий дім»

Ф р у Л і н н е. Так, так, але як тобі могло…

Н о р а. Тоді ти маєш засвідчити, що це неправда, Кристино. Я ще не збожеволіла, ще при своєму розумі й кажу тобі, що ніхто про це не знав. Я все це зробила сама. Не забудь.

Ф р у Л і н н е. Не забуду. Але я все-таки не розумію всього.

Н о р а. Ох, де там тобі зрозуміти. Тепер може статися диво.

Ф р у Л і н н е. Диво?

Н о р а. Так, диво. А воно таке страшне, Кристино. І не повинне статися, нізащо в світі не повинне статися.

Ф р у Л і н н е. Я піду й побалакаю з Кроґстадом.

Н о р а. Не йди до нього. Він тебе образить.

Ф р у Л і н н е. Був час, коли він зробив би для мене все.

Н о р а. Він?

Ф р у Л і н н е. Де він мешкає?

Н о р а. Хіба я знаю… Хоча ні. (Витягає з кишені картку.) Ось же його візитка. Але ж лист, лист!…

Г е л ь м е р (зі свого кабінету, стукаючи у двері). Норо!

Н о р а (злякано скрикує). Ох! Що таке? Що ти хочеш від мене?

Г е л ь м е р. Ну, ну, чого ти так злякалася? Ми не зайдемо. Ти ж защепнула двері. Може, приміряєш костюм?

Н о р а. Так, так, приміряю. Я буду така гарна, Торвальде.

Ф р у Л і н н е (з візиткою в руці). Він мешкає близько, тут за рогом.

Н о р а. Так, але це нічого не дасть. Нам немає рятунку. Лист лежить у скриньці.

Ф р у Л і н н е. А ключ у твого чоловіка?

Н о р а. Так, весь час.