Розділ «Підпори суспільства»

Б е р н і к. Еуне? А він при чому? «Індіанка» попливла далі?

Б е т т і. Ні, в тім-то й річ.

Б е р н і к. Кажи, кажи!

Б е т т і. Еуне це дуже вразило. Шукали довго, тим часом зовсім посутеніло, лоцман відмовлявся виводити судно, і Еуне зважився… Від твого імені…

Б е р н і к. Ну?

Б е т т і. …затримати корабель до завтра.

К р а п. Гм…

Б е р н і к. Яке невимовне щастя!

Б е т т і. Ти не сердишся?

Б е р н і к. Яке величезне щастя, Бетті!

Р у м м е л ь. Ти занадто вже совісний!

Г і л ь м а р. Так, коли доходить до маленької сутички зі стихіями… Ух!

К р а п (стоячи біля вікна). Процесія уже вступає в сад, пане консул.

Б е р н і к. Тепер нехай ідуть.

Р у м м е л ь. У саду повно людей.

С а н с т а д. І по вулиці не пройти.

Р у м м е л ь. Все місто на ногах, Берніку. Ну, справді, хвилююча мить!

В і г е л а н. Треба зустріти її смиренно, пане Руммель.

Р у м м е л ь. Присутні всі спілки зі своїми прапорами. Яка процесія! А ось і комітет, з Рерлуном на чолі.

Б е р н і к. Нехай тепер ідуть, кажу я.