Розділ «Підпори суспільства»

Б е р н і к. І ви, досвідчений моряк, все-таки рішуче додержуєтесь тієї думки, що…

В і г е л а н. Я рішуче додержуюсь тієї думки, що все в руці Божій, пане консул. Крім того, я тільки-но з корабля… Роздав там кілька брошурок, які, сподіваюсь, принесуть з собою благословення.

С а н с т а д і управитель К р а п входять з правого боку.

С а н с т а д (ще на дверях). Так, коли вже тут щасливо минеться, то… А, вечір добрий, вечір добрий!…

Б е р н і к. Щось сталося, пане Крап?

К р а п. Я нічого не кажу, пане консул.

С а н с т а д. Весь екіпаж «Індіанки» п’яний-преп’яний. Щоб я не був чесною людиною, коли ця худоба себе не занапастить.

Л о н а входить з правого боку.

Л о н а (до Берніка). Ну от, тепер можу тобі передати привіт від нього.

Б е р н і к. Уже сів на корабель?

Л о н а. У всякому разі, скоро сяде. Ми з ним розсталися коло готелю.

Б е р н і к. Стоїть на своєму?

Л о н а. Як скеля.

Р у м м е л ь (біля вікна). Щоб їх чорти розірвали, ці новомодні вигадки. Ніяк не можу спустити завіси.

Л о н а. Спустити? Я гадала, навпаки…

Р у м м е л ь. Спершу треба спустити, добродійко. Вам же відомо, що має відбутися?

Л о н а. Звичайно. Дайте я допоможу. (Береться за шнурки). Я готова спустити завісу для мого зятя, хоч воліла б підняти її.

Р у м м е л ь. Можете, можете, добродійко… Згодом. Коли радісний натовп затопить своїми хвилями весь сад, хай завіса підніметься і люди побачать перед собою приємно вражену й щасливу сім’ю. Дім громадянина повинен бути як скляна шафа.

Б е р н і к немов хоче щось сказати, але обертається і виходить до кабінету.

Так, тепер, панове, остання нарада. І ви з нами, пане Крап. Ви нам подасте деякі фактичні відомості.