Розділ «Підпори суспільства»

У л а ф. Можливо, і мені, дядечку, пощастить коли-небудь пополювати на буйволів.

Г і л ь м а р. Дурниці! Такий боягуз, як ти…

У л а ф. Зажди! Завтра про щось дізнаєшся!…

Г і л ь м а р. Дурень! (Виходить через сад.)

У л а ф, побачивши Крапа, що входить з правого боку, тікає назад у кімнату і зачиняє за собою двері. К р а п підходить до кабінету Берніка і прочиняє двері.

К р а п. Вибачте, що я знову прийшов, пане консул. Насувається шторм. (Мовчить з хвилину, чекаючи відповіді.) «Індіанка» все-таки піде?

Після невеличкої паузи з кабінету чути голос Б е р н і к а: «“Індіанка” все-таки піде». К р а п, причинивши двері, виходить праворуч.

Дія четверта

Там же. Робочий стіл прибрано. Надвечірня пора; погода бурхлива; все більше сутеніє. С л у г а запалює люстру. С л у ж н и ц і приносять квіти в горщиках, лампи, свічки і розставляють усе це на столах і тумбах уздовж стін. Р у м м е л ь, у фраку, в рукавичках і білому галстуку, стоїть посеред зали і дає розпорядження.

Р у м м е л ь (до слуги). Запалюйте свічки через одну, Якобе. Не треба надто святкового вигляду. Усе має бути ніби ненароком… І стільки квітів!… Ну та нічого, нехай стоять. Немов і завжди так.

Б е р н і к виходить зі свого кабінету.

Б е р н і к (спиняючись на дверях). Що це означає?

Р у м м е л ь. Ах, ти дома? (До слуг.) Ідіть поки що.

С л у г и виходять наліво.

Б е р н і к (входячи в залу). Руммель, та що це все означає?

Р у м м е л ь. Це означає, що настала найурочистіша хвилина твого життя. Місто влаштовує сьогодні ввечері процесію на честь свого першого громадянина.

Б е р н і к. Що ти кажеш!

Р у м м е л ь. Процесію з прапорами і з музикою. Хотіли ще і з факелами, та не наважились через вітер. А ілюмінацію все ж влаштуємо. Що, непогано буде, коли появиться в газетах?

Б е р н і к. Слухай, Руммель, я цього не хочу.

Р у м м е л ь. Тепер уже пізно, за півгодини вони будуть тут.