Розділ «Підпори суспільства»

Л о н а (появляючись на дверях). І мені прийти?

Р е р л у н. Будь ласка; чим більше, тим краще.

Б е р н і к. Що ви хочете зробити?

З лівого боку входять Л о н а, М а р т а, Д і н а і Г і л ь м а р.

Б е т т і. Пане ад’юнкт, при всьому моєму бажанні я не змогла перешкодити йому…

Р е р л у н. Так я це зроблю, добродійко… Діно, ваші вчинки нерозсудливі, але я не дуже вас звинувачую. Надто довгий час ви лишалися без належної моральної підпори. Це я винний, що не запропонував її вам раніше.

Д і н а. Не треба! Не кажіть про це тепер.

Б е т т і. Що таке?

Р е р л у н. Саме тепер я й повинен заговорити, Діно, хоч ваша поведінка вчора й сьогодні дуже ускладнила моє завдання. Але заради вашого порятунку я ні на що не подивлюся. Пригадайте слово, яке я вам дав, пригадайте також, що ви обіцяли мені, коли я скажу, що настав час… Тепер я не смію більше відкладати, а тому… (Звертаючись до Йогана.) Ця дівчина, яку ви переслідуєте, моя наречена!

Б е т т і. Що ви кажете?

Б е р н і к. Діно!

Й о г а н. Вона? Ваша?…

М а р т а. Ні, ні, Діно!

Л о н а. Це брехня!

Й о г а н. Діно, він правду говорить?

Д і н а (після невеличкої паузи). Так.

Р е р л у н. Сподіваюсь, це покладе край усім підступам спокусника. Хай дізнається все наше товариство про цей крок, вчинений мною для блага Діни. Маю тверду надію, що його не перетлумачать на зле. А тепер, добродійко, я гадаю, нам краще забрати її звідси і постаратись повернути мир її збентеженій душі.

Б е т т і. Так, ходімте. О Діно, яке це щастя для тебе!

Виходить наліво з Д і н о ю. Р е р л у н іде слідом.

М а р т а. Прощай, Йогане! (Виходить.)