Розділ «Підпори суспільства»

Р е р л у н. Від кого я це чую? Ви завжди…

Б е р н і к. У великих країнах людина має більший простір, більші можливості попрацювати для суспільного добра. Там не бояться жертв заради величної справи. А тут тебе по руках і по ногах обплутують всілякі забобони, різні дріб’язкові міркування…

Р е р л у н. Хіба людське життя… Дріб’язкове міркування?

Б е р н і к. Авжеж, коли це одиничне людське життя заважає добробуту тисяч.

Р е р л у н. Але ж ви берете зовсім неможливий випадок, пане консул! Я вас сьогодні рішуче не розумію. І ви ще посилаєтесь на великі країни. О, там! Яка там ціна людського життя! Там ризикують живими людьми, як капіталами. У нас, сподіваюсь, прийнятий інший, більш моральний погляд на речі. Візьміть ви шановних наших судновласників. Назвіть мені хоч одного, який з мерзенної користі пожертвував би бодай одним людським життям. І пригадайте потім цих шахраїв з великих країн, які, не вагаючись, з користі пускають в море справжні плавучі гроби.

Б е р н і к. Я не кажу про непридатні судна!

Р е р л у н. А я кажу про них, пане консул.

Б е р н і к. Але навіщо ж? Це до справи не стосується… Ох, оці боягузливі дріб’язкові міркування! Що, якби одному з наших генералів довелось послати свій загін в огонь і покласти його весь на місці, — він би потім жодної ночі не заснув спокійно! Не так в інших місцях. Послухали б ви, що він розповідає…

Р е р л у н. Він? Хто? Американець?

Б е р н і к. Еге ж. Послухали б ви, як у них в Америці…

Р е р л у н. Він тут? Чом ви мені не сказали? Я зараз…

Б е р н і к. Дарма. Нічого ви з ним не зробите.

Р е р л у н. Побачимо! Та ось і він.

Й о г а н входить з лівого боку.

Й о г а н (звертаючись крізь відчинені двері в сусідню кімнату). Ну гаразд, Діно. Хай так. Та вам від мене все ж не утекти. Я знову повернусь, і тоді ми дійдемо згоди.

Р е р л у н. Дозвольте спитати, на що ви натякаєте цими словами? Чого ви хочете?

Й о г а н. Хочу, щоб дівчина, перед якою ви мене вчора обмовили, вийшла заміж за мене.

Р е р л у н. Заміж? За вас? І ви смієте?…

Й о г а н. Я хочу одружитися з нею.

Р е р л у н. Ну, так знайте ж! (Підходить до напіврозчинених дверей.) Фру Бернік, прошу вас, будьте свідком… І ви теж, фрекен Марта. Нехай і Діна прийде. (Побачивши Лону.) А, і ви тут?