Розділ «Підпори суспільства»

Е у н е. То виходить, завтра у мене відняли б моє становище в сім’ї і в колі близьких людей?… Я втратив би свій вплив на робітників… Втратив би всіляку можливість бути корисним для тих, хто займає незначне і низьке становище в суспільстві?

Б е р н і к. Щодо цього, Еуне, розмова між нами скінчена.

Е у н е. Ну, то нехай «Індіанка» вирушає.

Коротка пауза.

Б е р н і к. Слухайте, я не можу сам за всім простежити і за все відповідати. Чи можете ви поручитися мені, що ремонт проведено бездоганно?

Е у н е (ухильно). Ви мені дали короткий строк, пане консул…

Б е р н і к. Але ремонт все-таки зроблено ґрунтовний?

Е у н е. Що ж, пора літня, погода сприятлива.

Пауза.

Б е р н і к. Ви ще маєте щось мені сказати?

Е у н е. Ні, більше нічого, пане консул.

Б е р н і к. Отже, «Індіанка» вирушає.

Е у н е. Завтра?

Б е р н і к. Так.

Е у н е. Добре. (Уклоняється і виходить направо.)

Бернік стоїть якусь мить в нерішучості; потім швидко простує до дверей, ніби наміряючись повернути Еуне, але спиняється, тримаючись за ручку; в той же час двері розчиняються ззовні і входить управитель К р а п.

К р а п. Ага! Він був у вас? Признався?

Б е р н і к. Ви що-небудь виявили?

К р а п. Та що тут виявляти? Ви, мабуть, по очах його помітили, що в нього сумління не чисте?

Б е р н і к. Пусте! Цього ніколи не можна помітити. Я питаю: ви що-небудь виявили?