Розділ «Підпори суспільства»

Б е р н і к. Усі ці ділянки поскуповував я.

Л о н а. Ти?

Й о г а н. На свої кошти?

Б е р н і к. Саме так. Тепер, якщо бічна вітка буде проведена, я — мільйонер, якщо ні, я розорений.

Л о н а. Ризикована справа, Карстене.

Б е р н і к. Я ризикую всією своєю власністю.

Л о н а. Я не про власність. Але коли стане відомо, що…

Б е р н і к. У цьому вся суть. Під захистом свого досі нічим не заплямованого імені я можу винести цю справу на власних плечах, довести її до кінця і сказати своїм співгромадянам: ось чим я ризикував для блага суспільства!

Л о н а. Суспільства?

Б е р н і к. Так, і ні в кого не виникне сумніву, що мене спонукало до цього.

Л о н а. Однак тут є люди, які діяли більш одверто, ніж ти, без задніх думок і побічних міркувань.

Б е р н і к. Хто?

Л о н а. Ну, звичайно, Руммель, Санстад і Вігелан.

Б е р н і к. Щоб забезпечити їхню підтримку, довелося мені відкритись їм.

Л о н а. Ну, і…

Б е р н і к. Вони виговорили собі п’яту частину баришів.

Л о н а. Ось вони, підпори суспільства!

Б е р н і к. Та хіба ж не суспільство само примушує нас іти кривими шляхами? Чи з цього діла щось вийшло б, якби я діяв прямодушно? Усі кинулися б скуповувати землі і, перебиваючи один одному дорогу, діючи нарізно, остаточно все б зіпсували. Опріч мене, тут у місті немає нікого, хто б зумів провести таку велику справу. У нас тут узагалі ширшим діловим розмахом відзначаються тільки сім’ї, що сюди переселилися. Так от, моє сумління нічого мені не закидає. Тільки в моїх руках усі ці землі можуть стати справжнім благословенням для безлічі людей, яким вони дадуть шматок хліба.

Л о н а. В цьому розумінні ти, мабуть, маєш рацію, Карстене.

Й о г а н. Але ж я всієї цієї безлічі людей не знаю, а знаю тільки одне — що все моє щастя поставлене на карту.