Розділ «Підпори суспільства»

Б е р н і к. І за два місяці ти знов будеш тут?

Й о г а н. Сподіваюсь. Вітер попутний, за три тижні я буду в Нью-Йорку… Якщо «Індіанка» не загине.

Б е р н і к (здригнувшись). Загине? Навіщо їй гинути?

Й о г а н. І я тієї ж думки.

Б е р н і к (ледве чутно). Загине?…

Й о г а н. Ну, Берніку, тепер я тебе попередив; постарайся за цей час уладнати справу. Прощавай! Можеш передати Бетті уклін від мене, хоч вона і прийняла мене не як сестра. А з Мартою я хочу попрощатись. Хай вона скаже Діні… Хай дасть мені слово… (Виходить наліво.)

Б е р н і к (про себе). «Індіанка»?… (Раптом швидко до Лони.) Лоно! Не допускай цього!

Л о н а. Ти сам бачиш, Карстене, він мене більше не слухає. (Виходить наліво слідом за Йоганом.)

Б е р н і к (дуже схвильований). Загине?…

Суднобудівник Е у н е входить з правого боку.

Е у н е. Вибачте, пане консул… Я не завадив?

Б е р н і к (швидко обертаючись). Вам чого?

Е у н е. Дозвольте мені одне запитання.

Б е р н і к. Гаразд, тільки швидше. Яке?

Е у н е. Мені хотілося б спитати: так-таки мене й звільнять безповоротно… Якщо «Індіанка» завтра не відпливе?

Б е р н і к. Ще чого? Вона ж готова до відплиття?

Е у н е. Та воно так. Ну, а коли все-таки… Мене напевне звільнять?

Б е р н і к. Для чого ці марні запитання?

Е у н е. Мені це дуже треба знати, пане консул. Дайте мені відповідь просто в вічі: мене тоді звільнять?

Б е р н і к. Я коли-небудь ламаю своє слово?