Розділ «Підпори суспільства»

Й о г а н. Про що ж?

Д і н а. Кажуть, в Америці не важко пробити собі дорогу.

Й о г а н. Ну, це не завжди легка справа. Спочатку часто буває скрутно і треба багато працювати.

Д і н а. Та я б з радістю!

Й о г а н. Ви?

Д і н а. Я можу працювати, я дужа, здорова, і тітонька Марта багато зі мною займалася.

Й о г а н. Так в чому ж справа? Їдьмо з нами.

Д і н а. Ну, це ви так, жартуєте, ви й Улафу пропонували. І ще ось що мені хотілося б знати: чи там люди дуже… Чи вони дуже моральні?

Й о г а н. Моральні?

Д і н а. Так, я хочу сказати, чи такі вони всі… Пристойні й чеснотливі, як тут?

Й о г а н. Ну, у всякому разі, вони не такі вже погані, як тут вважають. І вам нема чого боятись.

Д і н а. Ви мене не зрозуміли. Мені б якраз хотілося, щоб вони були не такими вже пристойними й високоморальними!

Й о г а н. Не були такими? Якими ж їм бути, по-вашому?

Д і н а. Мені б хотілося, щоб вони були природними.

Й о г а н. Мабуть, вони якраз такі.

Д і н а. Тоді добре б мені туди попасти.

Й о г а н. Чудово! От і їдьмо з нами!

Д і н а. Ні, з вами я б не поїхала. Мені треба самій. О, там я пробилася б; я б стала такою людиною як слід!

Б е р н і к (у саду коло тераси). Зажди, зажди, Бетті! Я тобі принесу. Так легко застудитись! (Входить у залу і шукає шаль дружини.)

Б е т т і (з саду). Ходи й ти з нами, Йогане! Ми збираємось у грот!