Розділ «Підпори суспільства»

Й о г а н (Діні, яка спинилась у дверях праворуч, щоб скинути капелюшок і струснути порох з плаття). Як ви розчервонілися від прогулянки.

Д і н а. Так, це була чарівна прогулянка. Такої чарівної прогулянки ще ніколи в мене не було.

Й о г а н. Хіба вам не часто доводиться гуляти вранці?

Д і н а. Доводиться, та тільки все з Улафом.

Й о г а н. Зрозуміло. Але вас тепер, мабуть, теж більше тягне в садок, ніж лишатись тут.

Д і н а. Ні, я краще тут лишуся.

Й о г а н. І я теж. Значить, домовилися — щоранку гулятимем разом.

Д і н а. Ні, пане Теннесен, не треба цього.

Й о г а н. Чому? Ви ж обіцяли…

Д і н а. Так, але добре обміркувавши… Вам не слід зі мною гуляти.

Й о г а н. Чом же?

Д і н а. Ви приїжджий, і вам це незрозуміло, але я скажу вам…

Й о г а н. Що?

Д і н а. Ні, я краще не скажу вам…

Й о г а н. Навпаки. Мені ви можете все сказати.

Д і н а. Ну, я скажу вам: я не така, як інші молоді дівчата. В мені… Зі мною… Не все гаразд. От вам і не слід…

Й о г а н. Нічого не розумію. Ви ж не зробили нічого лихого?

Д і н а. Не я, а… Ні, я нічого більше не казатиму про це. Ви й так дізнаєтесь від інших.

Й о г а н. Гм!

Д і н а. А мені самій хотілося б спитати вас про щось інше.