Розділ «Підпори суспільства»

Б е р н і к. Гм… Поштивий мій Еуне, я щиро шкодую, що нам доведеться розлучитись.

Е у н е. Ми не розлучимось, пане консул.

Б е р н і к. Як це?

Е у н е. І в простої людини є свої завдання в житті.

Б е р н і к. Звичайно, звичайно. Отже, ви гадаєте, що можете обіцяти?…

Е у н е. «Індіанка» буде готова післязавтра. (Уклоняється і виходить вправо.)

Б е р н і к. Ага, вдалося все ж зламати його впертість! Я вважаю це доброю прикметою.

Г і л ь м а р з сигарою в зубах входить з вулиці в садок.

Г і л ь м а р (на терасі). Здрастуй, Бетті… Здрастуй, Берніку!

Б е т т і. Здрастуй!

Г і л ь м а р. Плакала, я бачу. Значить, тобі вже відомо?

Б е т т і. Що відомо?

Г і л ь м а р. Що скандал у повному розпалі. Ух!

Б е р н і к. Що це значить?

Г і л ь м а р (входячи в кімнату). Та от ці двоє американців походжають по вулицях з Діною Дорф.

Бетті теж переходить у кімнату.

Б е т т і. Не може бути, Гільмаре…

Г і л ь м а р. На жаль, це так. Лона дійшла навіть до такої нетактовності, що гукнула на мене, але я, звичайно, удав, ніби не чую.

Б е р н і к. І це, очевидно, не пройшло непоміченим?

Г і л ь м а р. Ще б пак! Перехожі спинялись і дивилися нам услід. Чутка поширилася по місту, як огонь по степу, як пожежа в американських преріях. У кожному домі стояли біля вікон, очікуючи, коли вони пройдуть. З-за кожної занавіски стирчали голови… Ух! Ти вже вибач, Бетті, що мене сіпає… Адже це жахливо впливає на нерви. І коли так триватиме, доведеться мені подумати про тривалу поїздку.