Розділ «Підпори суспільства»

Б е р н і к (витираючи лоб). Так, справді, тут щось душно.

Л о н а. Почекай, почекай; ось зараз виберемось із склепу. (Розсуваючи завіси.) Нехай мій хлопчисько покажеться при повному освітленні. Ось покажу я вам молодця — перший сорт!

Г і л ь м а р. Ух!

Л о н а (розчиняє двері й вікна). Дайте йому тільки спершу почиститися в готелі. На пароплаві замурзався, як свиня.

Г і л ь м а р. Ух! Ух!

Л о н а. «Ух!» Та це ж… (Звертаючись до інших і вказуючи пальцем на Гільмара.) Він усе ще тут швендяє та ухає?

Г і л ь м а р. Я не швендяю, я лікуюсь…

Р е р л у н. Гм, добродійко, я не думаю…

Л о н а (побачивши Улафа). Це твій, Бетті? Дай-но лапу, хлопче! Чи ти боїшся своєї старої, бридкої тітки?

Р е р л у н (беручи книгу під пахву). Я не думаю, добродійки, щоб у нас був сьогодні настрій продовжувати нашу роботу. Але ж завтра ми знову зберемось?

Л о н а (в той час, як сторонні дами підводяться і прощаються). Гаразд, зберемось. Буду обов’язково.

P e p л у н. Ви?… Дозвольте запитати, добродійко, що ви збираєтесь робити в нашому гуртку?

Л о н а. Провітрити його, пане пастор!

Дія друга

Там же.

Б е т т і сидить сама біля робочого столу і шиє. Трохи згодом з правого боку входить Б е р н і к, у капелюсі і рукавичках, з палицею в руці.

Б е т т і. Ти вже повернувся, Карстене?

Б е р н і к. Так; до мене зайде один…

Б е т т і (зітхаючи). Так, мабуть, Йоган знов завітає.

Б е р н і к. …зайде один добродій, кажу я. (Поклавши капелюх.) Куди ж це всі дами сьогодні поділися?