Розділ «Підпори суспільства»

Ф р у Л ю н г е, дружина лікаря.

Городяни та інші місцеві жителі, іноземні моряки, пасажири з пароплава та ін.

Дія відбувається в домі консула Берніка, в невеличкому норвезькому приморському місті.

Дія перша

Простора зала, що виходить в сад біля будинку консула Берніка. На авансцені ліворуч двері до кабінету консула. Далі в тій же стіні інші двері. У стіні праворуч посередині двійчасті вхідні двері. Задня стіна майже вся з дзеркального скла, з такими ж дверима, розчиненими на широку терасу; над терасою тент. Сходи з тераси ведуть у садок, обгороджений залізними ґратами, з хвірткою на вулицю. По той бік вулиці тягнуться дерев’яні будиночки, пофарбовані у світлі тони. Літо. Теплий сонячний день. По вулиці проходять люди, дехто спиняється, щоб побалакати. В молочній на розі йде жвава торгівля.

У залі навколо столу сидять і шиють дами. У центрі Б е т т і Б е р н і к, ліворуч від неї ф р у Г о л т з дочкою, далі ф р у Р у м м е л ь з дочкою. Праворуч від Бетті ф р у Л ю н г е, М а р т а Б е р н і к і Д і н а Д о р ф. Усі дами зайняті шиттям. На столі купи розкроєної, напівпошитої білизни та іншого одягу. В глибині сцени, читаючи вголос книжку з золотим обрізом, сидить Р е р л у н за окремим столиком, на якому стоять два горщики квітів і склянка з цукровою водою. До глядачів долітають тільки окремі слова. У садку бігає з луком У л а ф, націлюється, стріляє.

Трохи згодом з правого боку виходить, обережно ступаючи, суднобудівник Е у н е. Його поява трохи відвертає увагу дам від читання. Бетті киває йому, вказуючи на двері до кабінету. Е у н е несміливо прямує туди, стиха стукає, чекає, стукає знов. З кабінету виходить К р а п, тримаючи в руці капелюх і під пахвою купу паперів.

К р а п. А, це ви стукали?

Е у н е. Консул присилав по мене.

К р а п. Так, але зараз він зайнятий і доручив мені…

Е у н е. Вам? Я б волів…

К р а п. …доручив мені передати вам: треба припинити оці ваші суботні бесіди з робітниками.

Е у н е. Справді? Але ж я вважав, що маю право користатися своїм дозвіллям…

К р а п. Вам не слід користатися своїм дозвіллям для того, щоб робити людей непридатними в робочий час. Минулої суботи ви говорили робітникам, ніби нові машини і способи праці на верфі дуже їм шкодять. Навіщо ви це робите?

Е у н е. Я роблю це, щоб зміцнити суспільство.

К р а п. Дивна річ! А консул каже, що це призводить до розкладу суспільства.

Е у н е. Моє суспільство — не те, що суспільство консула, пане управитель. Як старшина робітничої спілки, я…

К р а п. Перш за все ви старшина верфі консула Берніка. Перш за все ви повинні виконувати свої обов’язки перед суспільством, яке має назву «Фірма Бернік», бо воно всіх нас годує. Ось що вам хотів сказати консул.

Е у н е. Консул не сказав би мені цього так, пане управитель, але я розумію, кому цим завдячую. Це все клятий американець, отой, що ремонтується у нас у доку. Ця публіка хоче, щоб у нас робота йшла, як там, у них, а це…

К р а п. Гаразд, гаразд, ніколи мені розводитися з вами. Тепер ви знаєте думку консула — і край. Можете повертатися на верф, мабуть, ви там потрібні, я сам буду незабаром. Прошу вибачення у дам. (Уклоняється і виходить через садок.)