Розділ «ЧАСТИНА ТРЕТЯ»

«Як  думаєте — для  чого  привезли сюди?»

«Раднаркомівська перевантажена».

Андрій всі  запитання і відповіді повторив тихо  вголос, щоб  чули всі його  товариші, які слухали «телеграфну» розмову з завмиранням. То була хвилююча подія — стіна, мертва, товстелезна стіна заговорила, та  як  шпарко і як  вправно! І  як  цікаво. «Спитайте те, спитайте оте...» — шепотіли всі до Андрія, намагаючись взнати кожен щось своє, але Андрій мав  своїх  власних запитань цілу  копу.

«Чи   не   можете  ви   повторити  прізвища  всіх,  хто   з вами?»

«Ні, не  можу. Пізніше. Хто  ви?  Котрий Чумак?»

Андрій захвилювався  —  там   хтось, хто  знає його   родину!

«Андрій,  —  вистукав  він   у  відповідь.  —  Ви   знаєте нас?»

Камера мовчала.

«Ви  знаєте  нас?» —  повторив  Андрій  хвилююче запитання.

«Я шукаю дружину командарма Дубового», — відповідала стіна. Андрій розсердився. Хтось ухиляється від  відповіді. Чи  провокує?

«Звідки ти  мене знаєш?» — вистукав Андрій енергійно й в той  же час  повільно, підкреслюючи тим  категоричність запитання. Пауза.

А потім раптом затукало швидко, як з кулемета, й замовкло.  То  був  алярмовий сигнал — «Небезпека!»  До  суміжної камери загримотіли двері. Андрій з  досадою зрозумів, що розмову їхню  обірвав наглядач. Тут Давид зашикав і миттю сів  на  своє місце. Вовчок у  дверях відсунувся,  і  в  нього вставилося око,  покліпало. Вовчок засунувся. Після  того відчинилися двері  й на  порозі став  коридорний. Довго дивився по  камері, а тоді  спитав:

— Хто  тут телеграфіст?

Мовчанка.

— Хто  телеграфіст, я питаю! Хто  висів на  апараті?

Сміх. Сміх  з професійного виразу.

— От  посмієтесь на  кутні, як  побуваєте в карцері.

Андрій встав  і наблизився до наглядача.

— Не підходь! — зарепетував наглядач раптом. — Говори здалеку. Говори чесно — ти  висів на  апараті?

— Та ти що, чоловіче? — засміявся Андрій. — Де ти тут бачив апарат? І який телеграфіст? По-моєму, єдиний телеграфіст — це  ти, якщо судити з такої твоєї розумної мови, гм, «висів на  апараті».