Розділ «Літак»

Клаус не став запускати відео — він і так знав, що на ньому, — зате на кілька секунд, немовби смакуючи, затримав погляд на позначці «6 904 005 переглядів». І лише потім узявся гортати коментарі.

Snowgirl 1 тиждень тому

I love that man[64].

human_ 1 тиждень тому

Ich will erfahren, was mit dem Welpen weiter passiert ist[65]!

Bamby S 1 тиждень тому

So glad that someone finally stopped to help the lil guy out… Saddened by how many people just kept going[66].

John Browning 2 тижні тому

Dieser Kerl ist ein Held! Viele anderen würden einfach vorbei fahren[67].

Ynse Schaap 2 тижні тому

OMG HE SHOULD RECEIVE AN AWARD OR SOMETHING[68].

Mark NC 2 тижні тому

He’s an Angel has sent by God[69].

— Фантастика, — шепотів Клаус, — це просто фантастика, хіба ні?

Олівер мовчав. Його ніздрі розширилися, а губи викривилися, наче в людини, яку огорнуло важким смородом, і водночас він дещо збентежився, так ніби щойно збагнув, що сморід надходить від нього, що це він гниє зсередини.

Клаус зітхнув.

— Олівере, припини. Будь ласка. Ти зараз поводишся, мов дитя. — Олівер не дивився в його бік. — Пам’ятаєш, як казав твій батько? Ти мусиш навчитися ходити по землі, допоки намагатися злетіти.

Олівер не пам’ятав. Він не пригадував, чи його батько коли-небудь казав щось таке. Принаймні не в такому контексті. Зате він добре пам’ятав, як наприкінці нульових, невдовзі після того, як померла Яра Антар, Гельмут приходив додому страшенно втомлений, розчарований і злий. Дуже рідко — значно рідше, ніж йому хотілося б — Олівер робив спроби розговорити батька, проте в підсумку розмова щоразу зводилася до однієї й тієї самої, наповненої смутком фрази: у житті кожного з нас існує лінія, перетнувши яку, ми вже не можемо змінитися. Що ближче до смерті, то частіше Гельмут повторював її.

— Вимкни його, — глухо наказав Морґенштерн.

Екран погас, і Клаус повернув планшет.