Розділ «Літак»

Такий результат виявився несподіванкою навіть для Олівера. Зазвичай найвищі шанси стати прем’єр-міністром федеральної землі Баварія має spitzenkandidat[62], тобто мажоритарник із найбільшою кількістю голосів. Наприкінці жовтня 2013-го, за три дні до першого засідання ландтагу, на якому партії, що пройшли до парламенту, повинні були обрати прем’єра, Клаус Волкенхорст, політтехнолог, який протягом чверті століття працював радником у Гельмута Морґенштерна, а після смерті останнього, зрозуміло, почав опікуватися його сином, натякнув Оліверові, що депутати з ХСС не підтримають його кандидатуру. Олівер популярний, це так, але він молодий, недосвідчений, не має ні стратегії, ні команди, ну і — про це Клаус тактовно змовчав — наполовину ліванець. Одна річ — достукатися до молоді та сподобатися тридцятип’ятирічним самотнім домогосподаркам, і зовсім інша — очолити уряд найбільшої у складі ФРН землі.

Розрулювати ситуацію не довелося, оскільки за законом прем’єр-міністром Баварії може бути особа, якій на момент голосування в ландтазі виповнилося сорок років, а Оліверу сорок стукнуло б лише у грудні. 27 жовтня 2013-го депутати обрали прем’єром Хорста Зеехофера, досвідченого бюрократа, який із 2008-го стояв на чолі ХСС. Зеехофер вимушено запропонував Морґенштерну-молодшому очолити Міністерство економічних справ і медіа, енергії та технологій (Staatsministerium fur Wirtschaft und Medien, Energie und Technologie), проте Олівер відмовився. Клаус назвав пропозицію нікчемною, хоча сам Олівер розумів, що він наразі неготовий до такої відповідальності. Хай там як, а Клаус не збирався зупинятися і відразу взявся мізкувати, що треба зробити, аби 2018-го, після наступних земельних виборів, Олівер гарантовано сів на місце Зеехофера. Значною мірою завдяки його зусиллям у січні 2017-го Олівера Морґенштерна обрали секретарем баварського крила ХСС.

Олівер двічі поспіль чхнув, удруге так щиро, що перед очима застрибали темні цятки, а під лобом розплився тупий біль. П’ятдесятивосьмирічний Клаус Волкенхорст, який, знявши туфлі та витягнувши худі ноги, сидів на кріслі праворуч, навіть не глянув на нього. Радник перечитував підписаний напередодні з арабами меморандум і раз у раз повторював, як чудово буде оприлюднити його напередодні виборів. Олівер не слухав. Видобувши з упаковки чергову серветку, тернув нею під носом, потім змахнув слиняві бризки з поверхні планшета, що лежав на колінах, і, немов зачарований, прикипів до екрана.

Екран займало вікно відеохостингу YouTube. Повільно провівши пальцем по поверхні планшета, Олівер перетягнув повзунок прокручення на початок, потому, трохи повагавшись, запустив завантажене ще в терміналі відео. Він не випускав гаджет відтоді, як зайшов до літака, проте лише зараз зважився передивитися ролик.

Відео було коротким — хвилина й вісім секунд — і мало назву «Driver saves puppy from death[63]». На екрані проступала частина широкої швидкісної магістралі — дві смуги в кожен бік. Асфальтобетон блищав від роси, дальнє узбіччя ховалось у тумані. Судячи з ракурсу, відеокамера розташовувалася на естакаді чи арці понад трасою. Зображення було чітким, але майже безбарвним, як зазвичай на записах із камер спостереження. Олівер не міг відірватися від яскравої чорної плями в лівому нижньому куті екрана, яка впадала в очі на одноманітно сірому тлі дорожнього покриття. То було щеня — крихітне чорне цуценятко відчайдушно намагалося звестися на ноги серед автомобілів, які, не гальмуючи, мчали повз. Зовсім мале — тиждень чи два від народження. Здійняті автомобілями повітряні вихори несамовито хльоскали його, штовхали, закручували, іноді перекидали на спинку. Невдовзі щеня облишило спроби підвестися і згорнулося калачиком посеред дороги. Було видно, як воно тремтить. Машини не зупинялися — окремі на швидкості об’їжджали цуценя, проте більшість навіть не намагалася маневрувати та гнала навпростець. Одна, дві, три… п’ять… десять… Цуцик дивом залишався неушкодженим. Двічі він зникав під днищем — авто пролітало просто над ним, — і ще не менш як тричі колеса прокочувалися буквально за сантиметр від крихітного тільця. На сорок дев’ятій секунді за метр від щеняти, ввімкнувши «аварійку», зупинився сріблястий седан «Audi A6». Водій вискочив з авто — то був чоловік: чорні штани, світла сорочка, коротка, до пояса, вітрівка — оббіг капот і, нахилившись, підняв скорчене тільце. Секунду роздивлявся, а тоді, пригорнувши, поніс щеня до салону.

Олівер тільки раз поглянув, як чоловік підбирає щеня. Під час наступних прокручувань політик перетягував повзунок на початок, щойно сріблястий «Audi A6» з’являвся в полі зору камери. Він знову й знову передивлявся відео з таким виглядом, наче намагався порахувати машини, які проїхали повз, однак що більше вглядався, то дужче супився, як ніби порахувати з якоїсь причини не вдавалося.

Усього машин було п’ятнадцять.

Клаус Волкенхорст тим часом відклав папери й відкинувся на спинку крісла.

— З китайцями буде інакше, — уголос міркував він. Клаус не сумнівався, що серед пасажирів ніхто не розуміє німецької, а тому не переймався зниженням голосу. — Вони завжди кажуть саме те, що хочеш почути, але насправді ніколи не знаєш, що в їхній голові. — Він раптом зауважив, що Олівер залип у планшет і абсолютно не слухає його, тож, витягнувши шию, зиркнув на екран. Права брова ледь піднялася. — Звідки в тебе мережа?

— Нізвідки, — відповів Олівер. — Я завантажив сторінку ще в терміналі.

— Навіщо?

— Коментарі.

— Читаєш коментарі?

Олівер кивнув. Клаус дурнувато покивав у відповідь, кілька секунд помовчав, потім підсунувся і знову потягнувся очима до планшета:

— Скільки там переглядів?

— Майже сім мільйонів. — Олівер зіжмакав відповідь до якоїсь безформної грудки, так ніби, що швидше він її промовить, то менше значення вона матиме. — Я не шукав його. Воно чомусь знову вилізло у тренди… мені його викинуло.

— Це ж добре, хіба ні? — на губах Клауса зазміїлася посмішка.

Олівер промовчав, і Клаусова посмішка згасла. Політтехнолог окинув підопічного стурбованим поглядом. Олівер сидів із таким виглядом, неначе кудись провалюється, неначе щось закривається в його очах.

— Можна я гляну? — попросив Волкенхорст.

Олівер, не дивлячись, передав радникові планшет.