Розділ «Літак»

— Ага, о’кей, — неуважно зронив Лоуренс.

Йому не вдавалося викинути з голови думки про 21-й номер. Надягаючи шолом, вишукував його серед «Ренегатів», які виходили на поле. Бартон. Брендон Бартон. Ім’я чомусь здавалося знайомим. Лоуренс знов і знов прокручував його в голові, проте витягти що-небудь із надміру наелектризованого мозку не спромігся — спогади були тьмяними й невиразними, наче вкриті товстим шаром криги, — і ресивер зосередився на іншому. Новачок. Як можна кидати необстріляного новачка в таку м’ясорубку? Це ж Супербоул!

Ґрейс мотнув головою, переконуючись, що шолом добре закріплено, після чого рушив до поля. За крок від крайки хтось смикнув його за передпліччя. Ресивер озирнувся — за ним стояв координатор нападу Рон Метьюз.

— Білл Вентрон виводить Валентайна з гри, — зсунувши однобічний навушник із товстим амбушюром і вигнутим до рота мікрофоном на потилицю, заторочив Рон. — Замість нього Бартон. Темна конячка, проте я сумніваюся, що в нас із ним виникнуть проблеми.

Гравці в біло-синіх шоломах з емблемою «Ренегатів» поволі займали позиції вздовж лінії зіткнення, проте ресиверу ніяк не вдавалося відшукати серед них 21-й номер.

— Так, тренере.

Лоуренс подумав, що тренер «Ренегатів» не ризикне вивести Бартона проти нього. Найімовірніше, новачок розташується на позиції сейфті[78], а його прикриватиме хтось інший.

— Ми нічого не змінюємо, — пояснив Рон, — просто пам’ятай, що проти тебе тепер грає інший корнер.

Лоуренс кивнув. Рон штовхнув його в плече, випроваджуючи на поле.

Тієї самої миті головний суддя дав свисток, і на велетенському чорно-білому табло за заліковою зоною «Ренегатів» пішов відлік часу, відведеного на підготовку розіграшу. Двадцять п’ять секунд.

Команда нападу згуртувалася довкола Джареда Коузера, височенного квотербека[79] «Загарбників». Той опустився на коліно — шоломи зімкнулись над ним — й озвучив схему першого розіграшу:

— Load Right J-26, Power Boss! On two[80].

Гравці плеснули в долоні та підтюпцем розбіглися на позиції. Лоуренс розмістився ліворуч на лінії зіткнення. Він був у міру розслабленим, оскільки оголошений Коузером код відповідав виносному розіграшу на правому фланзі. Від Лоуренса вимагалося лиш якомога довше відволікати на себе корнера та сейфті біля лівої бровки.

Ставши на позицію, ресивер обстежив глибину поля. Хотів зрозуміти, куди Білл Вентрон, тренер «Ренегатів», поставив 21-й номер. Не знайшовши корнербека, Лоуренс вирішив, що Раян Фостер і Рон Метьюз помилилися, і 21-й залишився на лаві за бровкою, а тоді перевів погляд на свого опонента й від несподіванки вирячився. Навпроти нього, ледь нахиливши тулуб і скоса дивлячись на центрального лайнмена, стояв Брендон Бартон.

Лоуренс одразу його впізнав — чорношкірий корнер із муніципальної школи Віксбурга. Втім, що-небудь подумати чи тим паче промовити ресивер не встиг. Джаред Коузер ковзнув поглядом по застиглих на стартових позиціях уздовж лінії зіткнення гравцях, упевнився, що кожен на своєму місці, прогорлав «Set!»[81] і майже відразу виплюнув подвійне «Hut-hut!»[82]. Після другого «hut» центральний лайнмен скинув Джареду м’яч, і розіграш почався. Щойно м’яч зрушив із місця, лінії вишикуваних один навпроти одного дебелих лайнменів зійшлися — у повітря над газоном вихлюпнулася суміш розлюченого рохкання, гарчання й утробних стогонів. На правому фланзі лінії зіткнення лайнмени «Загарбників» намагалися зім’яти та відтіснити своїх опонентів. Їм це вдалося, й утвореного коридору якраз вистачало, щоби Маркус Фуллер, раннін-бек[83], проскочив і взявся набирати швидкість, однак один із лайнбекерів «Ренегатів» кинувся навперейми й повалив його на землю. Пролунав свисток — комбінація завершилася набором одного ярда.

Лоуренс не мав забігати далеко, проте вирішив оцінити швидкість Бартона, і рвонув навскоси через поле, імітуючи прорив у глиб захисту. Свисток рефері зупинив його за кілька кроків від центральної лінії. Гальмуючи, Лоуренс зиркнув через плече. Бартон відстав на два ярди. Ресивер розвернувся, щоб побігти до своїх, однак Брендон, зупиняючись, послизнувся і, кумедно змахнувши руками, витягнувся навзнак просто перед ним. Переступивши через корнербека, Лоуренс поглянув на нього зверху вниз:

— Це твоя перша плей-оф гра? — Губи склалися в презирливу посмішку. — Що, гандон, почуваєшся щасливчиком? Перший сезон і відразу до Супербоулу?

Вигляд у Брендона був наче в дитини, що не розуміє, де опинилася. Ресивер ляснув його по шолому та підтюпцем побіг до «Загарбників», що гуртувалися довкола квотербека.

Усередині він аж палав. «Він повільніший! Господь усемогутній, він набагато повільніший за мене!» Лоуренс розштовхав лайнменів, смикнув квотербека за футболку та збуджено зашепотів:

— Джареде! Послухай! Проти мене новий корнер, новачок!