Розділ «Літак»

Несподівано в голові у такт із ударами серця запульсувало «батько… батько… батько…». Лоуренс насупився, не розуміючи, звідки воно прийшло. Хтось наче нашіптував слова над його вухом. Ресивер потрусив головою, женучи їх геть. Він просвердлював очима дірку в спині 21-го номера та силкувався збагнути, яким дивом той уже вдруге так щільно його прикриває. Що як Брендон не просто свіжіший, а справді кращий за Малкольма Валентайна?

(батько)

Лоуренс підбіг до товаришів по команді, що згуртувалися довкола Джареда. Здушеним від напруження голосом квотербек озвучив план наступного розіграшу: імітація атаки «по землі», а тоді пас по центру на Джермейна Гоукінса. Лоуренс кивнув, рушив на лівий фланг і дорогою…

(батько)

…подумав про свого батька, полковника Джонатана Ґрейса, який зателефонував йому вранці та почав розмову зі слів «Доброго ранку, чемпіоне». Це воно? Щось не гаразд із його татом? Попри те що ресивер не дозволяв думкам, які не стосувалися гри, затримуватися на збаламученій поверхні розуму, він зрозумів, що ні. Слово, яке скалкою застрягло в мозку, непов’язане з полковником Ґрейсом. Лоуренс наблизився до краю поля — Брендон Бартон застиг навпроти — і тоді його враз осяяло.

(батько… батько… батько…)

Серце вихлюпнуло в тіло порцію гарячої крові. Ресивер втупився у вкрите потом обличчя корнербека. Перед очима сплив померхлий, немовби порослий пліснявою обрис чогось, що він знав дуже давно, багато років тому, і Лоуренс скривив губи в недобрій посмішці: не його батько — батько Брендона.

Почався розіграш. Джаред вдав, немов передає м’яч Фуллеру, проте той промчав повз, і квотербек понад головами лайнменів перекинув м’яч Гоукінсу. Ресивера миттю повалили на землю троє захисників «Ренегатів», однак м’яч зрештою перемістився на дванадцять ярдів.

Доки тривав розіграш, Лоуренс із Брендоном трохи поштовхалися на лівому фланзі, хоча ресивер у цей час міркував переважно про Малкольма Валентайна. Валентайн виснажився не лише фізично, а й морально: Лоуренс домінував упродовж гри, і це, певна річ, добряче діймало корнербека «Ренегатів». Під кінець третьої чверті Валентайн був засмиканим, розчарованим, а отже, невпевненим у собі. Принаймні не так, як на початку матчу. Обігравати такого завжди легше. А Брендон, хоч і нижчий на голову й повільніший, усе ж свіжий і вмотивований. І коли свисток сповістив про завершення розіграшу, Лоуренс Ґрейс уже знав, як це змінити.

— Хей, Бартоне! — він грубо гукнув корнербекові. — Думаєш, якби твій старий дожив до цього дня, він би пишався тобою? — Брендон змінився так, як ніби надягнув інше обличчя. — Не відвертайся, чувак! Я ж із тобою розмовляю! Думаєш, твого старого зараз би роздувало від гордощів? Чи він сидів би обдовбаний у занюханому трейлері й пускав слину, навіть не розуміючи, що на поле вийшов його син?

Брендон стояв із таким виглядом, наче йому на голову накинули поліетиленовий мішок і взялися душити. Очі розплилися мутними озерами, посірілі губи ворушилися, проте звуки, що витискалися з горлянки, ніяк не складалися в слова. Він так нічого й не вимовив, і зрештою Лоуренс, зумисне турнувши його плечем, побіг до своїх.

51-й Супербоул 7 хвилин 23 секунди до закінчення 4-ї чверті

Дві наступні комбінації пройшли невдало — команда не набрала й трьох ярдів, — і коли перед черговим розіграшем «Загарбники» збилися купи на сорокашестиярдовій лінії, над шоломами зависла мало не на дотик відчутна пелена страху: вони надто далеко від воріт, аби пробивати польовий гол, і якщо під час розіграшу не вдасться набрати хоча би сім ярдів, м’яч доведеться віддавати «Ренегатам». Джаред обвів поглядом товаришів по команді.

— Ми мусимо пройти зараз. — Він звертався немовби відразу до всіх, але втупив погляд у Лоуренса. — Мусимо пройти, чуваки. Не можна перекладати це на захист.

Ресивер кивнув:

— Я готовий.

Квотербек відкарбував:

— Wing T-69, Bootleg Left.

І гравці розбіглися на позиції.

За командою центральний лайнмен скинув м’яч Джареду. Квотербек рвонув ліворуч уздовж лінії зіткнення і на ходу виконав пас. Лоуренс, витягшись у стрибку, впіймав м’яча. Коли бутси торкнулися газону, ресивер не став озиратися, переконаний, що відірвався від Бартона. Він розвернувся праворуч, намірившись пробігти не менш як десять ярдів, доки його перехопить сейфті, коли в спину на швидкості врізався вантажний трейлер. За мить після зіткнення в голові проскочило: «Який, у біса, трейлер на футбольному майданчику?!» — та це анітрохи не допомогло позбутися відчуття, наче в нього в’їхала вантажівка.