Розділ «Гора»

Апшоу присів навпочіпки, скривившись, коли тріснуло коліно, й запитав:

— Я не розумію вас. Ви знаєте англійську?

— Холодно… — повторила. — Чому тут так холодно?

— Літак розбився, — мовив кардинал. — Ми високо в горах.

Парамонов швидко оглянув жінку, проте відкритих ран не побачив.

— Ми що? — блимнула вона.

Ніхто з чоловіків не відповів.

— Яке ваше ім’я? — запитав Апшоу, накидаючи їй на плечі ковдру.

— Гелен. Я… — урятована говорила англійською з легким, ледь вловним акцентом. — Що тут сталося?

— Усе гаразд, Гелен. — Він відкрив одну з пляшок і підніс до її губ. — Як ви почуваєтеся? Нічого не болить?

Жінка зробила кілька ковтків, відвела його руку й роззирнулася.

— Ми розбилися?

— Так. — Кардинал намочив край ковдри й обтер її обличчя. — Це диво, що ви вціліли.

Вона по черзі обвела уважним поглядом чоловіків.

— Що ви тут робите?

Апшоу, схоже, не зрозумів запитання.

— Шукаємо воду та ковдри, — відповів росіянин.

— Навіщо?

— Бо ми в горах, і…

— І… — Вона супилася, наче людина, яка ніяк не може пригадати ім’я далекого родича.